1. Словник української мови в 11 томах

трюх-трюх

ТРЮХ-ТРЮ́Х, ТРЮХИ́-ТРЮХИ́ і ТРУХ-ТРУ́Х, ТРУХИ́-ТРУХИ́, присудк. сл., розм. Уживається за знач. трю́хати і трюхи́кати, тру́хати і трухи́кати.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. трюх-трюх — трюх-трю́х присудкове слово незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  2. трюх-трюх — ТРЮХ-ТРЮ́Х, ТРЮХИ́-ТРЮХИ́, ТРУХ-ТРУ́Х, ТРУХИ́-ТРУХИ́, пред., розм. Дія за знач. трю́хати і трюхи́кати, тру́хати і трухи́кати. Словник української мови у 20 томах
  3. трюх-трюх — Трюх-трюх! меж., выражающее бѣгъ рысью. От вовк мерщій до Бога — трюх-трюх, так біжить. Рудч. Ск. І. 1. Словник української мови Грінченка