1. Словник української мови в 11 томах

трюхати

ТРЮ́ХАТИ і рідко ТРУ́ХАТИ, аю, аєш, недок., розм. Бігти нешвидко, дрібною риссю (звичайно про коня).

Захуджені коні о. Хведора зовсім потомились, аж перепались.. Коненята ледве трюхали (Н.-Лев., І, 1956, 287);

Коні трюхали собі помаленьку по затужавілій сніговій дорозі (Речм., Весн. грози, 1961, 59);

// Повільно бігти (про людину).

Христя, не примічаючи їх [сліз], налягає на ноги: не йде, а підтюпцем трюха… (Мирний, III, 1954, 67);

За тарантасом пішки трюхав стражник, притримуючи збоку шаблю (Панч, II, 1956, 520);

// Їхати верхи, трясучись від нешвидкого бігу коня.

Попереду верхи трюхав конем Василь Назарович Боженко (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 441).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. трюхати — трю́хати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. трюхати — див. бігти Словник синонімів Вусика
  3. трюхати — ТРЮ́ХАТИ і рідко ТРУ́ХАТИ, аю, аєш, недок., розм. Бігти нешвидко, дрібною риссю (звичайно про коня). Захуджені коні о. Хведора зовсім потомились, аж перепались .. Коненята ледве трюхали (І. Словник української мови у 20 томах
  4. трюхати — і рідко трухати, -аю, -аєш, недок., розм. Бігти нешвидко, дрібною риссю (звичайно про коня). || Повільно бігти (про людину). || Їхати верхи, трясучись від нешвидкого бігу коня. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. трюхати — Ї́ХАТИ (про людей — пересуватися на якомусь із видів транспорту), ІТИ́ (ЙТИ), КОТИ́ТИ розм., ПОГАНЯ́ТИ розм.; МЧА́ТИ, МЧА́ТИСЯ, ЛЕТІ́ТИ, НЕСТИ́СЯ, ГНА́ТИ розм., ГНА́ТИСЯ розм., МАЙНУВА́ТИ діал. (швидко); СКАКА́ТИ (на коні); ТРЮ́ХАТИ розм. Словник синонімів української мови
  6. трюхати — Трюхати, -хаю, -єш гл. Ѣхать или бѣжать рысцой. Худі коні о. Хведора зовсім потомились і ледві трюхали, в'їжджаючи в ворота. Левиц. І. 457. Словник української мови Грінченка