1. Словник української мови в 11 томах

трійник

ТРІЙНИ́К, а́, ч. Предмет, що складається з трьох якихось частин або який має три однакові частини.

Стояки поїлок до магістральної труби приєднують за допомогою трійників та сіделок, які додаються до комплекту автопоїлки (Довідник сіль. будівельника, 1956, 328);

Сьомгу сріберну пудову добре, друзі, поводить.. на гнучкому бамбуку, на співучому капроні, на сталевім трійнику (Гонч., Вибр., 1959, 273);

// Частина трубопроводу — невелика трубка з трьома патрубками для з’єднання відгалужень.

Трійники і хрести застосовуються при відгалуженні трубопроводу від магістрального під прямим кутом (Довідник сіль. будівельника, 1956, 320).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. трійник — трійни́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. трійник — [тр'ійник] -ниека, м. (на) -ниеку, мн. -ниеки, -ниек'іў Орфоепічний словник української мови
  3. трійник — ТРІЙНИ́К, а́, ч. Предмет, що складається з трьох якихось частин або який має три однакові частини. Стояки поїлок до магістральної труби приєднують за допомогою трійників та сіделок, які додаються до комплекту автопоїлки (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  4. трійник — (-а) ч.; крим. Літр горілки. БСРЖ, 598; СЖЗ, 101. Словник жарґонної лексики української мови
  5. трійник — -а, ч. Предмет, що складається з трьох якихось частин або який має три однакові частини. || Частина трубопроводу – невелика трубка з трьома патрубками для з'єднання відгалужень. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. трійник — Трійник, -ка м. Шлея съ тремя полосами (продольными и поперечными). Вас. 160. Словник української мови Грінченка