трійник
ТРІЙНИ́К, а́, ч.
Предмет, що складається з трьох якихось частин або який має три однакові частини.
Стояки поїлок до магістральної труби приєднують за допомогою трійників та сіделок, які додаються до комплекту автопоїлки (з наук. літ.);
Сьомгу сріберну пудову добре, друзі, поводить .. на гнучкому бамбуку, на співучому капроні, на сталевім трійнику (І. Гончаренко);
// Частина трубопроводу – невелика трубка з трьома патрубками для з'єднання відгалужень.
Трійники і хрести застосовуються при відгалуженні трубопроводу від магістрального під прямим кутом (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- трійник — трійни́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- трійник — [тр'ійник] -ниека, м. (на) -ниеку, мн. -ниеки, -ниек'іў Орфоепічний словник української мови
- трійник — (-а) ч.; крим. Літр горілки. БСРЖ, 598; СЖЗ, 101. Словник жарґонної лексики української мови
- трійник — -а, ч. Предмет, що складається з трьох якихось частин або який має три однакові частини. || Частина трубопроводу – невелика трубка з трьома патрубками для з'єднання відгалужень. Великий тлумачний словник сучасної мови
- трійник — ТРІЙНИ́К, а́, ч. Предмет, що складається з трьох якихось частин або який має три однакові частини. Стояки поїлок до магістральної труби приєднують за допомогою трійників та сіделок, які додаються до комплекту автопоїлки (Довідник сіль. Словник української мови в 11 томах
- трійник — Трійник, -ка м. Шлея съ тремя полосами (продольными и поперечными). Вас. 160. Словник української мови Грінченка