тріщання
ТРІЩА́ННЯ, я, с. Дія за знач. тріща́ти 1, 2 і звуки, утворювані цією дією.
Знадвору чутно крики й тріщання. Двері падають (Сам., І, 1958, 243);
Слабе тріщання розпечених клепок було єдине, що порушувало тишу (Трубл., Лахтак, 1953, 80);
Треба очищати її [мову] від архаїзмів, провінціалізмів і того хвацького словесного «новаторства», яке під маркою побутових словечок засмічує нашу мову зовсім так, як шуми і тріщання засмічують звучання радіопередачі (Довж., III, 1960, 168);
Підростуть У лузі коники, і чуть далеко Сухе тріщання їхнє… (Рильський, І, 1960, 248).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- тріщання — тріща́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- тріщання — ТРІЩА́ННЯ, я, с. Дія за знач. тріща́ти 1, 2 і звуки, утворювані цією дією. Знадвору чутно крики й тріщання. Двері падають (В. Самійленко); Слабе тріщання розпечених клепок було єдине, що порушувало тишу (М. Словник української мови у 20 томах
- тріщання — -я, с. Дія за знач. тріщати 1), 2) і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
- тріщання — Тріща́ння, -ня с. Трескъ. Голоса змішувались з птичим співом, з диким тріщанням трав'яних коників. Левиц. Пов. 109. Словник української мови Грінченка