1. Словник української мови у 20 томах

тріщання

ТРІЩА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. тріща́ти 1, 2 і звуки, утворювані цією дією.

Знадвору чутно крики й тріщання. Двері падають (В. Самійленко);

Слабе тріщання розпечених клепок було єдине, що порушувало тишу (М. Трублаїні);

Треба очищати її [мову] від архаїзмів, провінціалізмів і того хвацького словесного “новаторства”, яке під маркою побутових словечок засмічує нашу мову зовсім так, як шуми і тріщання засмічують звучання радіопередачі (О. Довженко);

Підростуть У лузі коники, і чуть далеко Сухе тріщання їхнє... (М. Рильський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тріщання — тріща́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. тріщання — -я, с. Дія за знач. тріщати 1), 2) і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. тріщання — ТРІЩА́ННЯ, я, с. Дія за знач. тріща́ти 1, 2 і звуки, утворювані цією дією. Знадвору чутно крики й тріщання. Двері падають (Сам., І, 1958, 243); Слабе тріщання розпечених клепок було єдине, що порушувало тишу (Трубл. Словник української мови в 11 томах
  4. тріщання — Тріща́ння, -ня с. Трескъ. Голоса змішувались з птичим співом, з диким тріщанням трав'яних коників. Левиц. Пов. 109. Словник української мови Грінченка