тубо
ТУБО́, виг.. мисл. Слово, що вживається як заборона собаці діяти у знач.: не можна! будь на місці! не чіпай!
Одрізав [Антоша] скибочку хліба і поклав псові на ніс. — Тубо! (Коцюб., II, 1955, 387);
Здалека тріскали постріли, чулися вигуки: «Ату його!», «Ату його!», «Полкан, куш!», «Аполлон, тубо!» (Бурл., О. Вересай, 1959, 156).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- тубо — тубо́ вигук незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- тубо — Див. Чокало. Словник-довідник музичних термінів
- тубо — ТУБО́, виг. Слово, що вживається як заборона собаці діяти у знач.: не можна! будь на місці! не чіпай! Одрізав [Антоша] скибочку хліба і поклав псові на ніс. – Тубо! (М. Коцюбинський); Здалека тріскали постріли, чулися вигуки: “Ату його!”, “Ату його!”, “Полкан, куш!”, “Аполлон, тубо!” (Ф. Бурлака). Словник української мови у 20 томах
- тубо — I туб`овиг., мисл. Слово, що вживається як заборона собаці діяти у знач.: не можна! будь на місці! не чіпай! II т`убоневідм., ч., муз. Те саме, що чокало. Великий тлумачний словник сучасної мови