тубо
I туб`овиг., мисл.
Слово, що вживається як заборона собаці діяти у знач.: не можна! будь на місці! не чіпай!
II т`убоневідм., ч., муз.
Те саме, що чокало.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- тубо — тубо́ вигук незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- тубо — Див. Чокало. Словник-довідник музичних термінів
- тубо — ТУБО́, виг. Слово, що вживається як заборона собаці діяти у знач.: не можна! будь на місці! не чіпай! Одрізав [Антоша] скибочку хліба і поклав псові на ніс. – Тубо! (М. Коцюбинський); Здалека тріскали постріли, чулися вигуки: “Ату його!”, “Ату його!”, “Полкан, куш!”, “Аполлон, тубо!” (Ф. Бурлака). Словник української мови у 20 томах
- тубо — ТУБО́, виг.. мисл. Слово, що вживається як заборона собаці діяти у знач.: не можна! будь на місці! не чіпай! Одрізав [Антоша] скибочку хліба і поклав псові на ніс. — Тубо! (Коцюб., II, 1955, 387); Здалека тріскали постріли, чулися вигуки: «Ату його!... Словник української мови в 11 томах