1. Словник української мови в 11 томах

тугонька

ТУ́ГОНЬКА, и, ж., нар.-поет. Пестл. до ту́га.

[Козак:] Зірко-дівчино! Треба нам розстатись… Серденьку скучно, душно дома жити, Їду по степу тугоньку розбити (Бор., Тв., 1957, 110);

— Розваж, розвій, соловейку, Мою тугоньку; Чи забуду прикру людську Я наругоньку? (Граб., І, 1959, 111).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тугонька — ту́гонька іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. тугонька — див. сум Словник синонімів Вусика
  3. тугонька — [тугон'ка] -н'кие, д. і м. -н'ц'і Орфоепічний словник української мови
  4. тугонька — ТУ́ГОНЬКА, и, ж., нар.-поет. Пестл. до ту́га. [Козак:] Зірко-дівчино! Треба нам розстатись... Серденьку скучно, душно дома жити, Їду по степу тугоньку розбити (Л. Боровиковський); – Розваж, розвій, соловейку, Мою тугоньку; Чи забуду прикру людську Я наругоньку? (П. Грабовський). Словник української мови у 20 томах
  5. тугонька — -и, ж., нар.-поет. Пестл. до туга. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. тугонька — Тугонька, -ки ж. ум. отъ туга. Словник української мови Грінченка