тугонька
ту́гонька
-и, ж., нар.-поет.
Пестл. до туга.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- тугонька — ту́гонька іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- тугонька — див. сум Словник синонімів Вусика
- тугонька — [тугон'ка] -н'кие, д. і м. -н'ц'і Орфоепічний словник української мови
- тугонька — ТУ́ГОНЬКА, и, ж., нар.-поет. Пестл. до ту́га. [Козак:] Зірко-дівчино! Треба нам розстатись... Серденьку скучно, душно дома жити, Їду по степу тугоньку розбити (Л. Боровиковський); – Розваж, розвій, соловейку, Мою тугоньку; Чи забуду прикру людську Я наругоньку? (П. Грабовський). Словник української мови у 20 томах
- тугонька — ТУ́ГОНЬКА, и, ж., нар.-поет. Пестл. до ту́га. [Козак:] Зірко-дівчино! Треба нам розстатись… Серденьку скучно, душно дома жити, Їду по степу тугоньку розбити (Бор., Тв., 1957, 110); — Розваж, розвій, соловейку, Мою тугоньку; Чи забуду прикру людську Я наругоньку? (Граб., І, 1959, 111). Словник української мови в 11 томах
- тугонька — Тугонька, -ки ж. ум. отъ туга. Словник української мови Грінченка