1. Словник української мови в 11 томах

тужба

ТУЖБА́, и́, ж., рідко. Те саме, що тужі́ння.

Занудивсь я тяжко, — Ні душі нема: Горе нерозважне Та тужба сама! (Граб., І, 1959, 218);

Плач і тужба в хаті. У головах над труною схилилась Легейдиха, перша на всю слободу плачниця (Головко, II, 1957, 319).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тужба — тужба́ іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. тужба — ТУЖБА́, и́, ж., рідко. Те саме, що тужі́ння. Занудивсь я тяжко, – Ні душі нема: Горе нерозважне Та тужба сама! (П. Грабовський); Плач і тужба в хаті. У головах над труною схилилась Легейдиха, перша на всю слободу плачниця (А. Головко). Словник української мови у 20 томах
  3. тужба — -и, ж., рідко. Те саме, що тужіння. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. тужба — ГОЛОСІ́ННЯ (плач-пісня на похоронах та в деяких інших обрядах), ПЛАЧ, ТУЖІ́ННЯ, ПОБИВА́ННЯ, ТУЖБА́ рідше, ЗАВО́ДИНИ розм., ЗА́ВОДИ розм., ПРИЧИТА́ННЯ розм., ПРИЧИ́ТУВАННЯ розм. Словник синонімів української мови
  5. тужба — Тужба, -би ж. = тужіння. Я прийшов до них, а там така тужба та плач. Александров. у. (Залюб.). Словник української мови Грінченка