тужба
ТУЖБА́, и́, ж., рідко.
Те саме, що тужі́ння.
Занудивсь я тяжко, – Ні душі нема: Горе нерозважне Та тужба сама! (П. Грабовський);
Плач і тужба в хаті. У головах над труною схилилась Легейдиха, перша на всю слободу плачниця (А. Головко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- тужба — тужба́ іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
- тужба — -и, ж., рідко. Те саме, що тужіння. Великий тлумачний словник сучасної мови
- тужба — ГОЛОСІ́ННЯ (плач-пісня на похоронах та в деяких інших обрядах), ПЛАЧ, ТУЖІ́ННЯ, ПОБИВА́ННЯ, ТУЖБА́ рідше, ЗАВО́ДИНИ розм., ЗА́ВОДИ розм., ПРИЧИТА́ННЯ розм., ПРИЧИ́ТУВАННЯ розм. Словник синонімів української мови
- тужба — ТУЖБА́, и́, ж., рідко. Те саме, що тужі́ння. Занудивсь я тяжко, — Ні душі нема: Горе нерозважне Та тужба сама! (Граб., І, 1959, 218); Плач і тужба в хаті. У головах над труною схилилась Легейдиха, перша на всю слободу плачниця (Головко, II, 1957, 319). Словник української мови в 11 томах
- тужба — Тужба, -би ж. = тужіння. Я прийшов до них, а там така тужба та плач. Александров. у. (Залюб.). Словник української мови Грінченка