1. Словник української мови у 20 томах

тужавіти

ТУЖА́ВІТИ, іє, недок.

Висихаючи, робитися твердим, щільним, тугим; тверднути.

Після весняної поводі спадали річки, пересихали ручаї і тужавіли болота (Іван Ле);

Сонце пробилося крізь туман, гріло землю, і вона парувала стиха, тужавіла: дороги просихали (Григорій Тютюнник);

// Наливатися, робитися пругким.

Рання волинська осінь особливо принадна .. В таку пору в озерах яснішають води, наливаються соком антонівки, тужавіє на городах капуста (М. Олійник);

Ледь облетів з нього ніжнозолотий пил цвітіння, і колос уже тужавіє (І. Микитенко);

Швидко гоїлася рана. Тужавіли м'язи (Л. Смілянський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тужавіти — тужа́віти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. тужавіти — Тверднути; (- городину) наливатися, пругшати; (- рідкий віск) гуснути. Словник синонімів Караванського
  3. тужавіти — див. сохнути; твердіти Словник синонімів Вусика
  4. тужавіти — [тужав'ітие] -в'ійеи Орфоепічний словник української мови
  5. тужавіти — -іє, недок. Висихаючи, робитися твердим, щільним, тугим; тверднути. || Наливатися, робитися пругким. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. тужавіти — ТВЕРДІ́ТИ (ставати твердим, твердішим), ТВЕ́РДНУТИ, ТВЕРДІ́ШАТИ (ставати твердішим); ТУЖА́ВІТИ (висихаючи, ставати твердим, твердішим); БУЧАВІ́ТИ (про шкіру); ШКАРУБІ́ТИ розм., ШКАРУ́БНУТИ розм. Словник синонімів української мови
  7. тужавіти — ТУЖА́ВІТИ, іє, недок. Висихаючи, робитися твердим, щільним, тугим; тверднути. Після весняної поводі спадали річки, пересихали ручаї і тужавіли болота (Ле, Наливайко, 1957, 427); Сонце пробилося крізь туман, гріло землю, і вона парувала стиха, тужавіла... Словник української мови в 11 томах
  8. тужавіти — Тужавіти, -вію, -єш гл. Густѣть, крѣпнуть. Гріє сонце, а надто й вітер, то й тужавіє грязь. Могил. у. Словник української мови Грінченка