тужавіти

Тверднути; (- городину) наливатися, пругшати; (- рідкий віск) гуснути.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тужавіти — тужа́віти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. тужавіти — див. сохнути; твердіти Словник синонімів Вусика
  3. тужавіти — [тужав'ітие] -в'ійеи Орфоепічний словник української мови
  4. тужавіти — ТУЖА́ВІТИ, іє, недок. Висихаючи, робитися твердим, щільним, тугим; тверднути. Після весняної поводі спадали річки, пересихали ручаї і тужавіли болота (Іван Ле); Сонце пробилося крізь туман, гріло землю, і вона парувала стиха, тужавіла... Словник української мови у 20 томах
  5. тужавіти — -іє, недок. Висихаючи, робитися твердим, щільним, тугим; тверднути. || Наливатися, робитися пругким. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. тужавіти — ТВЕРДІ́ТИ (ставати твердим, твердішим), ТВЕ́РДНУТИ, ТВЕРДІ́ШАТИ (ставати твердішим); ТУЖА́ВІТИ (висихаючи, ставати твердим, твердішим); БУЧАВІ́ТИ (про шкіру); ШКАРУБІ́ТИ розм., ШКАРУ́БНУТИ розм. Словник синонімів української мови
  7. тужавіти — ТУЖА́ВІТИ, іє, недок. Висихаючи, робитися твердим, щільним, тугим; тверднути. Після весняної поводі спадали річки, пересихали ручаї і тужавіли болота (Ле, Наливайко, 1957, 427); Сонце пробилося крізь туман, гріло землю, і вона парувала стиха, тужавіла... Словник української мови в 11 томах
  8. тужавіти — Тужавіти, -вію, -єш гл. Густѣть, крѣпнуть. Гріє сонце, а надто й вітер, то й тужавіє грязь. Могил. у. Словник української мови Грінченка