тунель

ТУНЕ́ЛЬ, ю, ч. Споруда у формі наскрізного проходу під землею або в горах (для транспорту, пішоходів, каналу, підземних комунікацій тощо).

Тунель! І дим влетів мені в вікно гіркою хмарою (Л. Укр., I, 1951, 235);

Гримлячи в тунелях, наш ешелон пролітав ті самі міжгір’я, де торік були наші вогневі (Гончар, III, 1959, 339);

Микола йде.. довгим підземним тунелем на глибині п’ятисот метрів під землею (Ткач, Плем’я.., 1961, 209);

Вони минули портові шлагбауми, пройшли холодний гучний тунель попід мостом, вийшли на рівні вулиці (Мик., II, 1957, 319);

*У порівн. Доріжка ніби пірнала в густий старий садок, як у тунель, пробитий в густому гіллі (Н.-Лев., IV, 1956, 89);

// перен. Довгий прохід, утворений чим-небудь.

Провулок був вузенький, дерева поспліталися над ним гілками, утворивши низький зелений тунель (Сенч., На Бат. горі, 1960, 43).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тунель — туне́ль (англ. tunnel, букв. – труба) підземна споруда для транспорту (залізниці, метрополітену, автомобільного pуxy), пішоходів, прокладання комунікацій, водоводів тощо. Словник іншомовних слів Мельничука
  2. тунель — Підземна або підводна шляхова (для прокладення автомобільного чи залізничного шляху, пішохідного переходу) або гідротехнічна (водяна штольня) споруда; залежно від типу ґрунту т. будують шахтним способом (в скелистих ґрунтах), кар'єрним (неглибокі т.) і... Універсальний словник-енциклопедія
  3. тунель — Тоне́ль і туне́ль, -лю, в -лі; -не́лі, -лів (за англ. вимовою те́нел (tunnel), за літ. трад. пишемо то[у]не́ль) туне́ль = тоне́ль Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. тунель — ТУНЕ́ЛЬ, ю, ч. Споруда у формі наскрізного проходу під землею або в горах (для транспорту, пішоходів, каналу, підземних комунікацій тощо). Тунель!... Словник української мови у 20 томах
  5. тунель — (англ. — труба) Канал, прокладений під землею для проходу, проїзду або спеціального призначення. Архітектура і монументальне мистецтво
  6. тунель — туне́ль іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  7. тунель — див. ПРОХІД. Словник синонімів Караванського
  8. тунель — -ю, ч. Споруда у формі наскрізного проходу під землею або в горах (для транспорту, підземних комунікацій тощо). || перен. Довгий прохід, утворений чим-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови