тунель

туне́ль

(англ. tunnel, букв. – труба)

підземна споруда для транспорту (залізниці, метрополітену, автомобільного pуxy), пішоходів, прокладання комунікацій, водоводів тощо.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тунель — туне́ль іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. тунель — див. ПРОХІД. Словник синонімів Караванського
  3. тунель — ТУНЕ́ЛЬ, ю, ч. Споруда у формі наскрізного проходу під землею або в горах (для транспорту, пішоходів, каналу, підземних комунікацій тощо). Тунель!... Словник української мови у 20 томах
  4. тунель — -ю, ч. Споруда у формі наскрізного проходу під землею або в горах (для транспорту, підземних комунікацій тощо). || перен. Довгий прохід, утворений чим-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. тунель — Підземна або підводна шляхова (для прокладення автомобільного чи залізничного шляху, пішохідного переходу) або гідротехнічна (водяна штольня) споруда; залежно від типу ґрунту т. будують шахтним способом (в скелистих ґрунтах), кар'єрним (неглибокі т.) і... Універсальний словник-енциклопедія
  6. тунель — Тоне́ль і туне́ль, -лю, в -лі; -не́лі, -лів (за англ. вимовою те́нел (tunnel), за літ. трад. пишемо то[у]не́ль) туне́ль = тоне́ль Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. тунель — ТУНЕ́ЛЬ, ю, ч. Споруда у формі наскрізного проходу під землею або в горах (для транспорту, пішоходів, каналу, підземних комунікацій тощо). Тунель! І дим влетів мені в вікно гіркою хмарою (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  8. тунель — (англ. — труба) Канал, прокладений під землею для проходу, проїзду або спеціального призначення. Архітектура і монументальне мистецтво