туніка
ТУНІ́КА¹, и, ж. Одяг стародавніх римлян, вид сорочки з короткими рукавами або без рукавів.
Одчиняються двері, і сторожа вводить скованого Руфіна, в самій туніці, без тоги (Л. Укр., II, 1951, 434);
// Про верхній одяг вільного крою.
Отроки і Свічкогас приносять Ярославові кольчугу, шолом, щит. Він знімає корзно, верхню туніку і починає одягатись з допомогою отроків і Свічкогаса, який між іншим бинтує князю праву ногу (Коч., П’єси, 1951, 99).
ТУНІ́КА², и, ж.
1. зоол. Складка шкіри у деяких безхребетних тварин, яка оперізує тіло.
2. бот. Зовнішній шар конусоподібної верхівки рослини, який складається з утворювальної тканини.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- туніка — Туні́ка: — давньоримський одяг типу сорочки [51] Словник з творів Івана Франка
- туніка — туні́ка 1 іменник жіночого роду одяг туні́ка 2 іменник жіночого роду складка шкіри; зовнішний шар верхівки рослини Орфографічний словник української мови
- туніка — ТУНІ́КА¹, и, ж. Одяг стародавніх римлян, вид сорочки з короткими рукавами або без рукавів. Одчиняються двері, і сторожа вводить скованого Руфіна, в самій туніці, без тоги (Леся Українка); // Про верхній одяг вільного крою. Словник української мови у 20 томах
- туніка — I -и, ж. Одяг стародавніх римлян, вид сорочки з короткими рукавами чи без рукавів. || Про верхній одяг вільного крою. II -и, ж. 1》 зоол. Складка шкіри у деяких безхребетних тварин, яка оперізує тіло. 2》 бот. Зовнішній шар конусоподібної верхівки рослини, який складається з утворювальної тканини. Великий тлумачний словник сучасної мови
- туніка — туні́ка (лат. tunica) давньоримський одяг типу сорочки (спочатку вовняної, з 4 ст. – лляної, переважно білого кольору). Поверх Т. носили тогу. Словник іншомовних слів Мельничука
- туніка — Шерстяний одяг з короткими або довгими рукавами й поясом; носили чоловіки й жінки в стародавньому Римі. Універсальний словник-енциклопедія
- туніка — Ту́ніка, -ки, -ці; -ніки, -нік Правописний словник Голоскевича (1929 р.)