1. Словник української мови в 11 томах

тупання

ТУ́ПАННЯ, я, с. Дія за знач. ту́пати і звуки, утворювані цією дією.

Дитячі вигуки, регіт молоді, тупання здорових ніг у танці.. зливаються в якусь чудну, але гармонійну мішму (Коцюб., І, 1955, 233);

Зрештою парубок почув тупання сивка і вибіг відкрити ворота (Галан, Гори.., 1956, 153);

Не могла [Тетяна Василівна] заснути цілу ніч, ждала.., дрижала від лихоманкового очікування, прислухалася до тупання внизу, до голосів (Загреб., День.., 1964, 111).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тупання — ту́пання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. тупання — ТУ́ПАННЯ, я, с. Дія за знач. ту́пати і звуки, утворювані цією дією. Дитячі вигуки, регіт молоді, тупання здорових ніг у танці .. зливаються в якусь чудну, але гармонійну мішму (М. Словник української мови у 20 томах
  3. тупання — -я, с. Дія за знач. тупати і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. тупання — ТУ́ПАННЯ (биття, стукання ногами об підлогу, землю), ТУ́ПІТ, ТУП розм., ТУПОТА́ННЯ (ТУПОТІ́ННЯ) підсил.; ТУПОТНЯ́ розм., ТУПОТНЯВА розм., ТУПАНИ́НА розм. (часте, сильне стукання; стукання багатьох людей). Знадвору, під дверима, почулося тупання ніг (Д. Словник синонімів української мови
  5. тупання — Ту́пання, -ння, -нню, в -нні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. тупання — Тупання, -ня с. Топанье. Словник української мови Грінченка