турботно
ТУРБО́ТНО. Присл. до турбо́тний.
— Не радісно, а турботно забилось у мене серце, скоро побачив я дим з коминів у селі рідному… Що там? Як там? (Коцюб., І, 1955, 143);
Його [підсудного] очі турботно перебігали від суддів до присяжних (Гр., II, 1963, 307);
// Заклопотано.
Він турботно почухав голову й поправив на собі черес (Кобр., Вибр., 1954, 61);
// у знач. присудк. сл. Про стан неспокою, тривоги.
Раптом стало мені чогось турботно (Вас., II, 1959, 306).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- турботно — турбо́тно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- турботно — ТУРБО́ТНО. Присл. до турбо́тний. – Не радісно, а турботно забилось у мене серце, скоро побачив я дим з коминів у селі рідному... Що там? Як там? (М. Коцюбинський); Його [підсудного] очі турботно перебігали від суддів до присяжних (Б. Словник української мови у 20 томах
- турботно — Присл. до турботний. || Заклопотано. || у знач. присудк. сл. Про стан неспокою, тривоги. Великий тлумачний словник сучасної мови