1. Словник української мови в 11 томах

турнік

ТУРНІ́К, а́, ч. Гімнастичний снаряд, що складається з круглого металевого стрижня, прикріпленого горизонтально на двох стояках; перекладина.

Від річки повернувся Карпо і одразу попрямував до турніка (Шиян, Баланда, 1957, 145);

Хлопці робили вправи на реях і турніках (Бурл., М. Гонта, 1959, 53).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. турнік — турні́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. турнік — ТУРНІ́К, а́, ч. Гімнастичний снаряд, що складається з круглого металевого стрижня, прикріпленого горизонтально на двох стояках; перекладина. Від річки повернувся Карпо і одразу попрямував до турніка (А. Шиян); Хлопці робили вправи на реях і турніках (Ф. Бурлака). Словник української мови у 20 томах
  3. турнік — -а, ч. Гімнастичний снаряд, що складається з круглого металевого стрижня, прикріпленого горизонтально на двох стояках; перекладина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. турнік — турні́к (від франц. tourner – вертітися, обертатися) гімнастичний снаряд, що складається з горизонтального сталевого стержня (круглого перерізу), укріпленого на двох вертикальних стояках. Словник іншомовних слів Мельничука