1. Словник української мови в 11 томах

турнікет

ТУРНІКЕ́Т, а, ч. Пристрій у вигляді перехрещених площин, що обертаються; встановлюється при вході в приміщення деяких установ,в громадські сади, на стадіони, станції і т. ін. для пропускання відвідувачів, пасажирів по одному, по черзі.

Пасєков.. узяв з рук у Берестовського шинель і зник за скляним турнікетом готелю (Перв., Дикий мед, 1963, 156).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. турнікет — турніке́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. турнікет — [турн'ікет] -та, м. (на) -т'і, мн. -тие, -т'іў Орфоепічний словник української мови
  3. турнікет — ТУРНІКЕ́Т, а, ч. Пристрій у вигляді перехрещених площин, що обертаються; встановлюється при вході в приміщення деяких установ,в громадські сади, на стадіони, станції і т. ін. для пропускання відвідувачів, пасажирів по одному, по черзі. Пасєков .. Словник української мови у 20 томах
  4. турнікет — -а, ч. 1》 Пристрій у вигляді перехрещених площин, що обертаються; встановлюється при вході в приміщення деяких установ, на стадіони, станції і т. ін. для пропускання відвідувачів, пасажирів по одному, по черзі. 2》 Інструмент, яким затискують судини для спинення кровотечі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. турнікет — турніке́т (франц. tourniquet, від tourner – вертіти, обертати) 1. Обертова хрестовина, яку встановлюють для проходження людей по одному. 2. Інструмент, яким затискують судини для спинення кровотечі. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. турнікет — Турніке́т, -ту; -ке́ти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)