1. Словник української мови в 11 томах

турченя

ТУРЧЕНЯ́, я́ти, ТУРЧА́, а́ти, с. Дитина турка.

[Настя:] Ти жінка нечистого турка, ворога нашої України, породила отих нечистих турченят, що, може, колись спалять не один раз наш Богуслав..! (Н.-Лев., II, 1956, 454);

Голопузі замурзані турченята повзали в поросі перед мурами султанського палацу (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 383).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. турченя — турченя́ іменник середнього роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. турченя — ТУРЧЕНЯ́, ня́ти, ТУРЧА́, а́ти, с. Дитина турка. [Настя:] Ти жінка нечистого турка, ворога нашої України, породила отих нечистих турченят, що, може, колись спалять не один раз наш Богуслав..! (І. Словник української мови у 20 томах
  3. турченя — -яти, турча, -ати, с. Дитина турка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. турченя — Турченя́, -ня́ти, -ня́ті, -ня́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)