тьох

ТЬОХ, ТЬОХ-ТЬО́Х, виг.

1. Звуконаслідування, що означає спів соловейка.

«…Тьох-тьох» — залящав коло мене близенько Веселий, гульливий співун-соловейко (Крим., Вибр., 1965, 53);

Гарно так було [у садку], та пах такий був. Ще соловейко як піде «тьох-тьох-тьох» — аж дух радіє (Тесл., З книги життя, 1949, 59);

// Уживається на позначення сильного раптового удару серця.

Стук, стук заступом у домовину; а в серці: тьох, тьох! (Барв., Опов.., 1902, 212).

2. розм. Уживається як присудок за знач. тьо́хнути.

Що рибка смик — то серце тьох! Серденько щось Рибалочці віщує (Г.-Арт., Байки.., 1958, 76);

Увійшла в клас Ганна Михайлівна, а в мене серце тільки — тьох! Поганий знак. Мабуть таки викличе (Донч., Пісня.., 1947, 84).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тьох — тьох вигук незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. тьох — ТЬОХ, ТЬОХ-ТЬО́Х, виг. 1. Звуконаслідування, що означає спів соловейка. “...Тьох-тьох” – залящав коло мене близенько Веселий, гульливий співун-соловейко (А. Кримський); Гарно так було [у садку], та пах такий був. Словник української мови у 20 томах
  3. тьох — тьох-тьох, виг. 1》 Звуконаслідування, що означає спів соловейка. || Уживається на позначення сильного раптового удару серця. 2》 розм. Уживається як присудок за знач. тьохнути. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. тьох — Тьох! меж. 1) Выраж, біеніе сердца. 2) Выраж. трель соловья. Соловейко як тьох, дак тьох. Словник української мови Грінченка