тюбик
ТЮ́БИК, рідко ТУ́БИК, а, ч. М’яка трубочка для крему, зубної пасти, клею, фарби і т. ін., вміст якої добувають видавлюванням.
У нього лежать сотні тюбиків фарб. Свій заробіток він залишає в магазині, вишукуючи нових кольорів (Ю. Янов., І, 1958, 133);
Шевченко розклав на постелі малярське приладдя і, як дитина милується своїми іграшками, милувався плитками акварелі, тюбиками олійних фарб, пензлями, етюдником, мольбертом (Тулуб, В степу.., 1964, 245);
Жінка дістала із сумочки тюбик з вазеліном, видушила на долоню блискучий кавалочок і взялася натирати йому шию, груди (Гуц., Скупана.., 1965, 58);
Всередині [сумочки] я побачив шовкову хустинку з ініціалами Л. Ш., тубик з губною помадою, флакончик «Кримської троянди», гребінець (Трубл., Глиб. шлях, 1948, 30).
Значення в інших словниках
- тюбик — тю́бик іменник чоловічого роду рідко Орфографічний словник української мови
- тюбик — [т'убиек] -ка, м. (на) -ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
- тюбик — ТЮ́БИК, рідко ТУ́БИК, а, ч. М'яка трубочка для крему, зубної пасти, клею, фарби і т. ін., вміст якої добувають видавлюванням. У нього лежать сотні тюбиків фарб. Свій заробіток він залишає в магазині, вишукуючи нових кольорів (Ю. Словник української мови у 20 томах
- тюбик — рідко тубик, -а, ч. М'яка трубочка для крему, зубної пасти, клею, фарби і т. ін., вміст якої добувають видавлюванням. Великий тлумачний словник сучасної мови
- тюбик — ТЮ́БИК (м'яка трубочка для крему, зубної пасти, клею тощо), ТУ́БИК рідко; ТУ́БА (перев. більшого розміру). Ось вона, заповітна довгаста коробочка з кольоровими тюбиками (О. Донченко); Юрій побачив на поличці велику тубу зубної пасти і щітку (В. Собко). Словник синонімів української мови