тяжити
ТЯЖИ́ТИ, жи́ть, недок.
1. Обтяжувати своєю вагою.
Сніг тяжить, ялин зелене віття вділ тручає (У. Кравч., Вибр., 1958, 74);
Ноги ниють млісно і тремтять у колінах. Дитина тяжить на руках (Тудор, Народження, 1941, 238);
*Образно. [Кассандра:] Годі, Андромахо, мене питати, щоб потім клясти. На голові моїй вже й так прокльони тяжать, немов залізна діадема (Л. Укр., II, 1951, 293).
2. перен. Бути тягарем (у 3 знач.); викликати тяжкі почуття; гнітити, мучити.
Почуття вини тяжить на сумлінні, і я прошу вибачити мені (Коцюб., III, 1956, 209);
Корився [Олекса] ватагові, правда, але ватаг — це ж та сама природа.. Тому любо було навіть виконувати той наказ, він не тяжив, не сердив (Хотк., Довбуш, 1965, 133);
Зникає риба срібною стрілою, Як на затон примарою хисткою Рибалки віддзеркалення впаде — Але від думки де сховатись, де, Від думки, що пече, тяжить і тисне? (Рильський, II, 1956, 79).
3. перен. Панувати над ким-, чим-небудь, впливати на когось, щось.
Подія і факт не тяжать над письменником [О. Гончаром], автор подає життя в оригінальному художньому сплаві (Літ. Укр., 13.III 1962, 2).
Значення в інших словниках
- тяжити — тяжи́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- тяжити — (вагою) обтяжувати; (- думки) гнітити, мучити; (над ким) ТЯЖІТИ. Словник синонімів Караванського
- тяжити — ТЯЖИ́ТИ, жи́ть, недок. 1. Обтяжувати своєю вагою. Сніг тяжить, ялин зелене віття вділ тручає (Уляна Кравченко); Ноги ниють млісно і тремтять у колінах. Дитина тяжить на руках (С. Тудор); * Образно. Словник української мови у 20 томах
- тяжити — -жить, недок. 1》 Обтяжувати своєю вагою. 2》 перен. Бути тягарем (у 3 знач.); викликати тяжкі почуття; гнітити, мучити. 3》 перен. Панувати над ким-, чим-небудь, впливати на когось, щось. Великий тлумачний словник сучасної мови
- тяжити — ГНІТИ́ТИ (діяти гнітюче, викликати важке й болісне почуття), ПРИГНІ́ЧУВАТИ, ПРИГНІТА́ТИ рідше, ЗГНІ́ЧУВАТИ, ДАВИ́ТИ, ПРИДА́ВЛЮВАТИ, РОЗДА́ВЛЮВАТИ підсил., ДУШИ́ТИ, ПРИДУ́ШУВАТИ, ЧАВИ́ТИ, РОЗЧА́ВЛЮВАТИ підсил. Словник синонімів української мови
- тяжити — Тяжи́ти, тяжу́, -жи́ш, -жа́ть кого (обтяжати) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- тяжити — Тяжи́ти, -жу, -жи́ш гл. Обременять, отягощать. Шейк. Словник української мови Грінченка