1. Словник української мови в 11 томах

тяжче

ТЯ́ЖЧЕ, присл. Вищ. ст. до тя́жко.

[Елеазар:] Гнітить нас ганьба тяжче від кайданів, гризе нас гірше, ніж залізні пута (Л. Укр., II, 1951, 146);

Печаль все тяжче залягала в Марійчині очі, іноді аж сизими робила їх (Стельмах, II, 1962, 234);

// у знач. присудк. сл.

Пам’ять серця, — о, вона жорстока, Та без неї тяжче, як при ній! (Рильський, III, 1961, 323).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тяжче — тя́жче прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. тяжче — ТЯ́ЖЧЕ, присл. Вищ. ст. до тя́жко. [Елеазар:] Гнітить нас ганьба тяжче від кайданів, гризе нас гірше, ніж залізні пута (Леся Українка); Печаль все тяжче залягала в Марійчині очі, іноді аж сизими робила їх (М. Стельмах); // у знач. присудк. сл. Словник української мови у 20 томах
  3. тяжче — присл. Вищ. ст. до тяжко. || у знач. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. тяжче — Тяжче, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)