1. Словник української мови в 11 томах

тямовитий

ТЯМОВИ́ТИЙ, а, е. Здатний добре й швидко міркувати, осмислювати, розуміти що-небудь; кмітливий, тямущий.

За молодих літ баба (а не дід) тямовита була і рухлива — старалась про дітей (Барв., Опов.., 1902, 486);

Дітлахи виявилися тямовитими (Тулуб, В степу.., 1964, 307);

— А Левка навчила читати? — Так то ж Левко. Він такий тямовитий, що вже сам до тисячі лічить (Стельмах, II, 1962, 107).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тямовитий — тямови́тий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. тямовитий — Кмітливий, беручкий, головатий, бистрий на розум, св. мізкуватий; (дуже) ір. велемудрий; п! КВАЛІФІКОВАНИЙ; тямучий, тямковитий. Словник синонімів Караванського
  3. тямовитий — див. розумний Словник синонімів Вусика
  4. тямовитий — ТЯМОВИ́ТИЙ, а, е. Здатний добре й швидко міркувати, осмислювати, розуміти що-небудь; кмітливий, тямущий. За молодих літ баба (а не дід) тямовита була і рухлива – старалась про дітей (Ганна Барвінок); Дітлахи виявилися тямовитими (З. Словник української мови у 20 томах
  5. тямовитий — -а, -е. Здатний добре і швидко міркувати, осмислювати, розуміти що-небудь; кмітливий, тямущий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. тямовитий — КМІТЛИ́ВИЙ (здатний добре й швидко міркувати, осмислювати, розуміти щось), ТЯМУ́ЩИЙ (ТЯМУ́ЧИЙ), ТЯМКИ́Й, ТЯМОВИ́ТИЙ, ТЯМКОВИ́ТИЙ розм., ХИ́ТРИЙ, МЕТИКО́ВАНИЙ розм., МЕТИКУВА́ТИЙ розм., ПОКМІ́ТЛИВИЙ діал.; ШТУДЕ́РНИЙ діал.; МЕТКИ́Й, ПРОМІТНИ́Й розм. Словник синонімів української мови
  7. тямовитий — Тямовитий, -а, -е Понятливый. Він тямить силу у письмі, у лічбі; нема що казать — хлопець гарний, тямовитий. Оце у ярмарку купив йому чотирі книзі, папіра і три пір'ї. Васильк. у. Словник української мови Грінченка