тямовитий

Кмітливий, беручкий, головатий, бистрий на розум, св. мізкуватий; (дуже) ір. велемудрий; п! КВАЛІФІКОВАНИЙ; тямучий, тямковитий.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

тямовитий — тямови́тий прикметник Орфографічний словник української мови
тямовитий — див. розумний Словник синонімів Вусика
тямовитий — ТЯМОВИ́ТИЙ, а, е. Здатний добре й швидко міркувати, осмислювати, розуміти що-небудь; кмітливий, тямущий. За молодих літ баба (а не дід) тямовита була і рухлива – старалась про дітей (Ганна Барвінок); Дітлахи виявилися тямовитими (З. Словник української мови у 20 томах
тямовитий — -а, -е. Здатний добре і швидко міркувати, осмислювати, розуміти що-небудь; кмітливий, тямущий. Великий тлумачний словник сучасної мови
тямовитий — КМІТЛИ́ВИЙ (здатний добре й швидко міркувати, осмислювати, розуміти щось), ТЯМУ́ЩИЙ (ТЯМУ́ЧИЙ), ТЯМКИ́Й, ТЯМОВИ́ТИЙ, ТЯМКОВИ́ТИЙ розм., ХИ́ТРИЙ, МЕТИКО́ВАНИЙ розм., МЕТИКУВА́ТИЙ розм., ПОКМІ́ТЛИВИЙ діал.; ШТУДЕ́РНИЙ діал.; МЕТКИ́Й, ПРОМІТНИ́Й розм. Словник синонімів української мови
тямовитий — ТЯМОВИ́ТИЙ, а, е. Здатний добре й швидко міркувати, осмислювати, розуміти що-небудь; кмітливий, тямущий. За молодих літ баба (а не дід) тямовита була і рухлива — старалась про дітей (Барв., Опов.., 1902, 486); Дітлахи виявилися тямовитими (Тулуб, В степу. Словник української мови в 11 томах
тямовитий — Тямовитий, -а, -е Понятливый. Він тямить силу у письмі, у лічбі; нема що казать — хлопець гарний, тямовитий. Оце у ярмарку купив йому чотирі книзі, папіра і три пір'ї. Васильк. у. Словник української мови Грінченка