1. Словник української мови в 11 томах

тямучий

ТЯМУ́ЧИЙ, а, е. Те саме, що тяму́щий.

Треба вже тямучого чоловіка і уважного оглядача, щоб звернув увагу на розклад будинку, на весь його план (Фр., III, 1950, 35);

Горпина була тямуча (Тулуб, Людолови, І, 1957, 289).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тямучий — тяму́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. тямучий — див. розумний Словник синонімів Вусика
  3. тямучий — ТЯМУ́ЧИЙ, а, е. Те саме, що тяму́щий. Треба вже тямучого чоловіка і уважного оглядача, щоб звернув увагу на розклад будинку, на весь його план (І. Франко); Горпина була тямуча (З. Тулуб). Словник української мови у 20 томах
  4. тямучий — -а, -е. Те саме, що тямущий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. тямучий — КМІТЛИ́ВИЙ (здатний добре й швидко міркувати, осмислювати, розуміти щось), ТЯМУ́ЩИЙ (ТЯМУ́ЧИЙ), ТЯМКИ́Й, ТЯМОВИ́ТИЙ, ТЯМКОВИ́ТИЙ розм., ХИ́ТРИЙ, МЕТИКО́ВАНИЙ розм., МЕТИКУВА́ТИЙ розм., ПОКМІ́ТЛИВИЙ діал.; ШТУДЕ́РНИЙ діал.; МЕТКИ́Й, ПРОМІТНИ́Й розм. Словник синонімів української мови
  6. тямучий — Тяму́щий і тяму́чий, -ча, -че Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. тямучий — Тямучий, тямущий, -а, -е Понимающій, смыслящій, толковый, умный. Він чоловік тямучий, не зопсує діла. Полт. г. Тямуще й нетямуще пішло. Черк. у. Книжки лежать, папери купами: Павло Піддубень дуже тямущий чоловік, всяку старовину молодою головою зазнає. К. ДС. 31. Словник української мови Грінченка