тямучість
ТЯМУ́ЧІСТЬ, чості, ж. Властивість за знач. тяму́чий.
І тут він [Герман] показав свою енергію та тямучість, свій бистрий розум (Фр., VIII, 1952, 384);
Особливо намагався підкреслити свою тямучість.. Бухкало (Коцюба, Нові береги, 1959, 107).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- тямучість — тяму́чість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- тямучість — Тяму́чість. Рівень розуміння. В народній школі треба вчити так, як того вимагає тямучість учеників (Канюк, 1911, 64). Українська літературна мова на Буковині
- тямучість — ТЯМУ́ЧІСТЬ, чості, ж. Властивість за знач. тяму́чий. І тут він [Герман] показав свою енергію та тямучість, свій бистрий розум (І. Франко); Особливо намагався підкреслити свою тямучість .. Бухкало (Г. Коцюба). Словник української мови у 20 томах
- тямучість — -чості, ж. Властивість за знач. тямучий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- тямучість — Тяму́чість, -чости, -чості, -чістю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- тямучість — Тямучість, -чости ж. Понятливость. Борз. у. Словник української мови Грінченка