1. Словник української мови в 11 томах

тіпонути

ТІПОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. і неперех., однокр., розм. Підсил. до ті́пнути;

// безос.

Дике собаче скавчання розітнулося ту ж мить — аж старого Бриля з переполоху тіпонуло (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 11).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тіпонути — тіпону́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. тіпонути — ТІПОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, що і без прям. дод., однокр., розм. Підсил. до ті́пнути; // безос. Дике собаче скавчання розітнулося ту ж мить – аж старого Бриля з переполоху тіпонуло (Ю. Смолич); – кому війна, а кому й волосок не спаде з голови, – тіпонуло ним (Б. Харчук). Словник української мови у 20 томах
  3. тіпонути — -ну, -неш, док., перех. і неперех., однокр., розм. Підсил. до тіпнути. || безос. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. тіпонути — ПЕРЕСМИ́КУВАТИ (ПЕРЕСМИКА́ТИ) (робити різкий, часто судорожний рух тілом, обличчям і т. ін.; викликати різкий рух тіла, обличчя тощо), СІ́ПАТИ, СМИ́КАТИ, ТІ́ПАТИ (викликати здригання); ПЕРЕХИ́ТУВАТИ діал. (перев. від болю, сильного почуття). — Док. Словник синонімів української мови