убити

Значення в інших словниках

1. убити — уби́ти 1 дієслово доконаного виду позбавити життя уби́ти 2 дієслово доконаного виду забити в середину Орфографічний словник української мови
2. убити — позбавити життя кого; обірвати життя кому, чиє; вкоротити віку (життя) кому; випустити дух з кого, зневажл.; пролити кров чию; пустити кров (кровицю) кому, чию; випустити душу з тіла кому; випустити кишки з кого, кому, зневажл. Словник фразеологічних синонімів
3. убити — УБИ́ТИ¹ див. убива́ти¹. УБИ́ТИ² див. вбива́ти¹. Словник української мови у 20 томах
4. убити — син. вальнути, заковбасити, замокрушити, замочити, зробити, кокнути, покласти, пришити, стопорнути, укатрупити. Словник жарґонної лексики української мови
5. убити — I див. убивати I. II див. вбивати I. Великий тлумачний словник сучасної мови
6. убити — убива́ти / уби́ти двох зайці́в (два за́йці). Домагатися одночасного здійснення двох різних справ. Долгін думав, що вбиває двох зайців — доводить Куцевичу, який він йому відданий, і водночас ставить його в становище якоїсь залежності (Н. Фразеологічний словник української мови
7. убити — ВИТРАЧА́ТИ (нерозважливо, марно використовувати що-небудь для чогось), ТРА́ТИТИ, РОЗТРА́ЧУВАТИ, ВИТРА́ЧУВАТИ, МАРНУВА́ТИ, МАРНОТРА́ТИТИ, ПЕРЕВО́ДИТИ, ГАЙНУВА́ТИ, ГУБИ́ТИ, РОЗТРАЧА́ТИ рідко, ВИКИДА́ТИ розм., РОЗТРИ́НЬКУВАТИ розм., ТРИ́НЬКАТИ розм. Словник синонімів української мови
8. убити — Уби́ти, уб’ю́, уб’є́ш, уб’є́, уб’ємо́, уб’єте́, уб’ю́ть; уби́й, уби́йте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. убити — Убити, -ся см. убивати, -ся. Словник української мови Грінченка