убити

позбавити життя кого; обірвати життя кому, чиє; вкоротити віку (життя) кому; випустити дух з кого, зневажл.; пролити кров чию; пустити кров (кровицю) кому, чию; випустити душу з тіла кому; випустити кишки з кого, кому, зневажл.; обагрити руки кров’ю чиєю; покласти на вічний спокій кого; спровадити на той світ кого; зробити амінь (кінець) кому, заст.

– Темний, дикий, безглуздий народ! Через якусь дурну вигадку. якусь нісенітну легенду він ладен був розбити мені дорогий апарат, скалічити або й позбавити мене життя (Коцюбинський, 1, 1955, с. 259); Фашистська бомба в перший день віроломного нападу гітлерівської Німеччини на Радянський Союз – 22 червня 1941 року – обірвала життя письменника-патріота [С. Тудора] (Історія української літератури, 2, 1956, с. 581); Була се вість, мабуть, правдива, Що пан один із добра-дива йому [комісарові] за півбутелька пива Трохи не вкоротив віку (Франко, 1, 1954, с. 284); – Придавлю, причавлю пана, мов змію підколодну! – і руками показав [Роман], як вкоротить життя Стадницькому (Стельмах, 1, 1982, с. 45); Лигар ударом макогона Дух випустив із Емфіона, І сам навіки зуби стяв (Котляревський, 1, 1952, с. 236); [Жірондист:] Кров Цезаря проливши, Брут обмив усе болото цезарських тріумфів (Леся Українка, 2, 1951, с. 164); І сам я особисто пролив крові ворожої… чимало (Довженко, 1, 1958, с. 279); Не раз пускав [Остряниця] … шляхетську кровицю (Українські народні думи, 1955, с. 86); [Василь:] Так ти й дасися йому душу з тіла випустити? Певне, будеш оборонятися (Панас Мирний, 5, 1955, с. 106); – Ти ще мені щось скажи. Я з тебе льотом кишки випущу! – визвірився бандит (Стельмах, 2, 1982, с. 179); Сплять мертвецьким сном… ті, хто сьогодні ще й дитячою кров’ю руки свої обагрив (Гончар, 2, 1959, с. 265); Он Трохим Книш нікого не ждав. Взяв гвинтівку і поклав на вічний спокій фашиста й поліцая, а ще одного поранив (Власенко, Над Сулою синє небо, 1984, с. 41– 42); – Ми цих переможців світу завтра рішимо, – процідив крізь зуби Шахай (Яновський, 2, 1983, с. 210); – Розкажіть, як вів себе на фронті мій братик? Мені відомо, якою звіриною він був, скільки людей спровадив на той світ (Чумак, Три шляхи, 1984, с. 142); «Та я тобі амінь зроблю!» Та й знову літав як несповна розуму по толоці (Стефаник, Твори, 1964, с. 93); [Покликач:] Зосталось три почеснішого стану, то вирок їм ще затвердити має божистий цезар-імператор. [Голоси:] Маєш! Коли се буде? Ми не згодні ждати! Вони втечуть! Не підемо додому, поки не зроблять їм кінець (Леся Українка, 2, 1951, с. 537).