1. Словник української мови в 11 томах

ублажати

УБЛАЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., УБЛАЖИ́ТИ, жу́, жи́ш, док., перех., розм. Догоджаючи, задовольняти чиїсь вимоги, примхи, бажання.

— Данила Бульбаша не знали? У божого чоловіка прикинувся — почав ходити і влітку, і взимку босий.. Наші купчихи йому ноги миють, волоссям витирають, сальцем ублажають (Панч, На калин. мості, 1965, 165).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ублажати — ублажа́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. ублажати — УБЛАЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., УБЛАЖИ́ТИ, жу́, жи́ш, док., кого, розм. Догоджаючи, задовольняти чиїсь вимоги, примхи, бажання. – Данила Бульбаша не знали? У божого чоловіка прикинувся – почав ходити і влітку, і взимку босий .. Словник української мови у 20 томах
  3. ублажати — -аю, -аєш, недок., ублажити, -жу, -жиш, док., перех., розм. Догоджаючи, задовольняти чиїсь вимоги, примхи, бажання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ублажати — ЗАДОВОЛЬНЯ́ТИ (виконувати чиї-небудь вимоги, бажання, претензії і т. ін.), УДОВОЛЬНЯ́ТИ (ВДОВОЛЬНЯ́ТИ), УВО́ЛЮВАТИ (ВВО́ЛЮВАТИ), УВОЛЯ́ТИ (ВВОЛЯ́ТИ), УДОВОЛЯ́ТИ (ВДОВОЛЯ́ТИ) заст., УКОНТЕНТО́ВУВАТИ (ВКОНТЕНТО́ВУВАТИ) заст. Словник синонімів української мови