ублажати
ублажа́ти
-аю, -аєш, недок., ублажити, -жу, -жиш, док., перех., розм.
Догоджаючи, задовольняти чиїсь вимоги, примхи, бажання.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ублажати — ублажа́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- ублажати — УБЛАЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., УБЛАЖИ́ТИ, жу́, жи́ш, док., кого, розм. Догоджаючи, задовольняти чиїсь вимоги, примхи, бажання. – Данила Бульбаша не знали? У божого чоловіка прикинувся – почав ходити і влітку, і взимку босий .. Словник української мови у 20 томах
- ублажати — ЗАДОВОЛЬНЯ́ТИ (виконувати чиї-небудь вимоги, бажання, претензії і т. ін.), УДОВОЛЬНЯ́ТИ (ВДОВОЛЬНЯ́ТИ), УВО́ЛЮВАТИ (ВВО́ЛЮВАТИ), УВОЛЯ́ТИ (ВВОЛЯ́ТИ), УДОВОЛЯ́ТИ (ВДОВОЛЯ́ТИ) заст., УКОНТЕНТО́ВУВАТИ (ВКОНТЕНТО́ВУВАТИ) заст. Словник синонімів української мови
- ублажати — УБЛАЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., УБЛАЖИ́ТИ, жу́, жи́ш, док., перех., розм. Догоджаючи, задовольняти чиїсь вимоги, примхи, бажання. — Данила Бульбаша не знали? У божого чоловіка прикинувся — почав ходити і влітку, і взимку босий.. Словник української мови в 11 томах