1. Словник української мови в 11 томах

убожіти

УБО́ЖІТИ (ВБО́ЖІТИ), ію, ієш, док. Ставати убогим.

Згодом батько змирився, що йому й далі доведеться вбожіти — продав корівчину, а я пішов учитися… (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 117);

Іду. А думка непокоїть, тривожить: «Чого меншає води в криницях, чого мілкішають ріки й убожіють рибою?..» (М. Ол., Чуєш.., 1959, 57);

В міру розвитку капіталізму становище робітників ставало дедалі гіршим. Все більше й більше убожіли маси робітничого класу (Нова іст., 1956, 109).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. убожіти — убо́жіти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. убожіти — Бідніти, убожчати, ід. сходити на пси, с. розорятися; док. ЗУБОЖІТИ, озлидніти. Словник синонімів Караванського
  3. убожіти — УБО́ЖІТИ див. убо́жати. Словник української мови у 20 томах
  4. убожіти — (вбожіти), -ію, -ієш, док. Ставати убогим. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. убожіти — БІДНІ́ТИ (ставати бідним, біднішим), УБО́ЖІТИ (ВБО́ЖІТИ) підсил., ОСКУДІВА́ТИ книжн. рідко; БІДНІ́ШАТИ (ставати біднішим); УБО́ЖІШАТИ (ВБО́ЖІШАТИ) (ставати убогішим). — Док: збідні́ти, обідні́ти, побідні́ти рідко, зубо́жіти, оскуді́ти, озлидні́ти підсил. Словник синонімів української мови
  6. убожіти — Убо́гшати, -шаю, -шаєш і убо́жіти, -жію, -жієш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. убожіти — Убожіти, -жію, -єш гл. = убожати. Словник української мови Грінченка