1. Словник української мови в 11 томах

убоїще

УБО́ЇЩЕ (ВБО́ЇЩЕ), а, с., розм. Про неслухняну, уперту, задирливу людину.

Вбоїще таке — що хоч ти йому що хоч! (Номис, 1864, № 2957);

То був паламарчук і на все училище убоїще (Свидн., Люборацькі, 1955, 96);

— Убоїще він, а не інженер, — похмуро зауважує Явтух (Ю. Янов., II, 1954, 187);

— Що хочете, те й робіть з моїм Калеником, бо таке убоїще росте, що коли не зупинити, то церкву колись спалить або попа заріже (Збан., Доля, 1961, 231).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. убоїще — убо́їще іменник середнього роду, істота про вперту людину, неслухняну дитину тощо розм. Орфографічний словник української мови
  2. убоїще — Ломус, фр. упертюх; убоїсько; п! ОДОРОБАЛО. Словник синонімів Караванського
  3. убоїще — див. ледачий; непокірний; упертий Словник синонімів Вусика
  4. убоїще — УБО́ЇЩЕ (ВБО́ЇЩЕ), а, с., розм. Про неслухняну, уперту, задирливу людину. Вбоїще таке – що хоч ти йому що хоч! (Номис); То був паламарчук і на все училище убоїще (А. Свидницький); – Убоїще він, а не інженер, – похмуро зауважує Явтух (Ю. Словник української мови у 20 томах
  5. убоїще — А, с., евф. Евфемізм до уйобище. Словник сучасного українського сленгу
  6. убоїще — (вбоїще), -а, с., розм. Про неслухняну, уперту, задирливу, а також ледачу, недбалу людину. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. убоїще — Убоїще, -ща с. Убоище, упрямецъ, упрямица. Вбоїще таке — що хоч ти йому що хоч. Ном. № 2957. Словник української мови Грінченка