убраний
УБРА́НИЙ (ВБРА́НИЙ), а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до убра́ти¹.
Сниться їй [Нимидорі], що вона молода дівчина, в квітках та стрічках, підперезана вишиваним рушником, убрана, як до вінця (Н.-Лев., II, 1956, 245);
І так лежала вона [Копониха] на лаві убрана й така гарна, якою ніколи в своєму життю [житті] не була (Григ., Вибр., 1959, 327);
У великій, розкішно убраній килимами хаті, зігнувшись над столом, сидів товариш прокурора Шестірний і, розбираючи Телепневі бумаги, писав (Мирний, І, 1954, 365);
Танцюють вони [жерці], і до танцю Струшують всі головами, убраними в пір’я жахливе (Зеров, Вибр., 1966, 177);
*Образно. А меж ними, запеклими, В кайдани убраний Цар всесвітній! цар волі, цар, Штемпом увінчаний! (Шевч., І, 1951, 245);
// убра́но (вбра́но), безос. присудк. сл.
Пекарню вбрано по святному [по-святковому] (Барв., Опов… 1902, 327).
2. Який має на собі той чи інший одяг; який убрався певним чином.
Усі брати вибігли з хатки проводити старшого брата, що, вбраний у чоботи та у велику хустку неньчину, йшов у місто (Вовчок, І, 1955, 292);
Дорко глянув і побачив худорляву жінку, убрану в яскраву сукню, що — на його думку — зовсім не була їй до лиця (Мак., Вибр., 1954, 21);
— Корнію, бійтеся бога, та заведіть матір до нас.. — загомоніла зненацька якась маленька чорнява жіночка, убрана по-міщанськи (Л. Укр., III, 1952, 559);
Мстислав Іванович заходить до Варламових.. Він сьогодні вбраний по-весняному (Собко, Матв. затока, 1962, 308);
// перен. Який вкрився чим-небудь (листом, снігом, інеєм тощо).
Вбрані в сріблястий іній, виструнчилися високі тополі (Хижняк, Килимок, 1961, 24).
Значення в інших словниках
- убраний — убра́ний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- убраний — [ўбранией] = вбраний м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- убраний — УБРА́НИЙ (ВБРА́НИЙ), діал. УБРА́ТИЙ (ВБРА́ТИЙ), а, е. 1. Дієпр. пас. до убра́ти¹. У великій, розкішно убраній килимами хаті, зігнувшись над столом, сидів товариш прокурора Шестірний і, розбираючи Телепневі бумаги, писав (Панас Мирний)... Словник української мови у 20 томах
- убраний — (вбраний), -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до убрати I. || убрано (вбрано), безос. присудк. сл. 2》 Який має на собі той чи інший одяг; який убрався певним чином. || перен. Який вкрився чим-небудь (листом, снігом, інеєм тощо). Великий тлумачний словник сучасної мови
- убраний — Убра́ний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- убраний — Убраний, -а, -е Одѣтый. Словник української мови Грінченка