убрання

УБРА́ННЯ́ (ВБРА́ННЯ́ ), а́ння́, с.

1. Сукупність предметів, виробів із тканини, хутра, шкіри та ін., якими одягають, закривають тіло; одяг.

У скрині були плахти, намітки, очіпки — усе жіноче вбрання (Вовчок, І, 1955. 164);

Вулиця була повна народу. Молодь у святочних убраннях поспішала на край села, де арка (Хотк., І, 1966, 107);

Всі вони [жінки] були в легкому вбранні, запнуті кольоровими косинками (Кучер, Чорноморці, 1956, 46);

Я побачив поблизу Аркадія Михайловича й Тараса в супроводі кремезного, високого чоловіка в шахтарському вбранні (Трубл., Глиб. шлях, 1948, 167).

2. рідко. Внутрішнє обладнання приміщення; речі, що прикрашають його.

І на хатньому вбранні знати осінь (Барв., Опов.., 1902, 122);

[Микита (огляда хату):] Неначе куна або склеп? Невже ти тут живеш? [Герцик:] Нечепурна хата убранням, та щедра частуванням (Кроп., V, 1959, 538);

Хата Гощинської, салон.. Загальний тон убрання хати темно-червоний (Л. Укр., II, 1951, 5).

3. перен., поет. Те, що покриває собою що-небудь, зовнішній покрив чого-небудь (про рослинність, листя, сніг і т. ін.).

Осінь уже струсила з дерев частину їх літнього вбрання і насипала на землі м’який килим мертвого листя (Гр., II, 1963, 292);

Мало сонця в осіннії дні та багато туманів, — і від того печальні пісні і гаї в золотому убранні (Гонч., Вибр., 1959, 22);

Де-не-де проривалося снігове убрання, і нічим було латати його (Головко, І, 1957, 59);

// Про освітлення, що надає певного кольору, вигляду рослинності, поверхні землі тощо.

День уже гас. Гори міняли своє блакитне убрання на рожеві з золотом ризи (Коцюб., II, 1955, 319);

Стогне парк у місячнім убранні, мов лишилось жить йому так мало (Сос., І, 1957, 130).

4. рідко. Те саме, що прикра́са 1; оздоблення.

Убрана вона була гарно, але ексцентрично: в чорній сукні з ярочервоним убранням (Л. Укр., III, 1952, 539);

Виблискує вбрання на ялинці, під ялинкою парти (Вас., III, 1960, 118).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. убрання — убра́ння́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. убрання — ОДЯГ, туалет|а|, ґардероб|а|; (кімнати) оздоблення; (землі) покрив; (місячне) О. світло, освітлення; убраннячко. Словник синонімів Караванського
  3. убрання — див. одяг Словник синонімів Вусика
  4. убрання — УБРА́ННЯ́ (ВБРА́ННЯ́), а́ння́, с. 1. Сукупність предметів, виробів із тканини, хутра, шкіри та ін., якими одягають, закривають тіло; одяг. У скрині були плахти, намітки, очіпки – усе жіноче вбрання (Марко Вовчок); Вулиця була повна народу. Словник української мови у 20 томах
  5. убрання — у́брання → убранє Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. убрання — (вбрання), -ання, с. 1》 Сукупність предметів, виробів із тканини, хутра, шкіри та ін., якими одягають, закривають тіло; одяг. 2》 рідко. Внутрішнє обладнання приміщення; речі, що прикрашають його. 3》 перен., поет. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. убрання — О́ДЯГ (сукупність виробів із тканини, хутра, шкіри, якими покривають тіло), ОДЕ́ЖА, УБРА́ННЯ (ВБРА́ННЯ), УБИРА́ННЯ (ВБИРА́ННЯ), УБІ́Р (ВБІР), ТУАЛЕ́Т, СТРІЙ, ОДЕ́ЖИНА розм., О́ДІЖ розм., ОДЯГА́НКА розм., ВДЯГА́НКА (УДЯГА́НКА) розм., ОДЯГА́ЛО розм. Словник синонімів української мови
  8. убрання — Убра́ння́, -ння́, -нню́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)