убрання

УБРА́ННЯ́ (ВБРА́ННЯ́), а́ння́, с.

1. Сукупність предметів, виробів із тканини, хутра, шкіри та ін., якими одягають, закривають тіло; одяг.

У скрині були плахти, намітки, очіпки – усе жіноче вбрання (Марко Вовчок);

Вулиця була повна народу. Молодь у святочних убраннях поспішала на край села, де арка (Г. Хоткевич);

В убранні багрянім на троні, Від ізмарагдів блискучому, Феб засідав світлосяйний (М. Зеров);

Вбрання, білля, посуд, добре покійна мати про свою одиначку подбала (Б. Лепкий);

Всі вони [жінки] були в легкому вбранні, запнуті кольоровими косинками (В. Кучер);

Я побачив поблизу Аркадія Михайловича й Тараса в супроводі кремезного, високого чоловіка в шахтарському вбранні (М. Трублаїні);

Дарина .. випросивши в тітки її ще дівоче вбрання, і сама зробилася дівкою (Ю. Яновський);

* У порівн. Місто лежало, як старець у лахмітті, доношуючи давнє убрання (Ю. Мушкетик).

2. рідко. Внутрішнє обладнання приміщення; речі, що прикрашають його.

І на хатньому вбранні знати осінь (Ганна Барвінок);

[Микита (огляда хату):] Неначе куна або склеп? Невже ти тут живеш? [Герцик:] Нечепурна хата убранням, та щедра частуванням (М. Кропивницький);

Хата Гощинської, салон .. Загальний тон убрання хати темно-червоний (Леся Українка).

3. перен., поет. Те, що покриває собою що-небудь, зовнішній покрив чого-небудь (про рослинність, листя, сніг і т. ін.).

Осінь уже струсила з дерев частину їх літнього вбрання і насипала на землі м'який килим мертвого листя (Б. Грінченко);

Мало сонця в осіннії дні та багато туманів, – і від того печальні пісні і гаї в золотому убранні (І. Гончаренко);

Де-не-де проривалося снігове убрання, і нічим було латати його (А. Головко);

// Про освітлення, що надає певного кольору, вигляду рослинності, поверхні землі тощо.

День уже гас. Гори міняли своє блакитне убрання на рожеві з золотом ризи (М. Коцюбинський);

Стогне парк у місячнім убранні, мов лишилось жить йому так мало (В. Сосюра).

4. рідко. Те саме, що прикра́са 1; оздоблення.

Убрана вона була гарно, але ексцентрично: в чорній сукні з ярочервоним убранням (Леся Українка);

Виблискує вбрання на ялинці, під ялинкою парти (С. Васильченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. убрання — убра́ння́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. убрання — ОДЯГ, туалет|а|, ґардероб|а|; (кімнати) оздоблення; (землі) покрив; (місячне) О. світло, освітлення; убраннячко. Словник синонімів Караванського
  3. убрання — див. одяг Словник синонімів Вусика
  4. убрання — у́брання → убранє Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. убрання — (вбрання), -ання, с. 1》 Сукупність предметів, виробів із тканини, хутра, шкіри та ін., якими одягають, закривають тіло; одяг. 2》 рідко. Внутрішнє обладнання приміщення; речі, що прикрашають його. 3》 перен., поет. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. убрання — О́ДЯГ (сукупність виробів із тканини, хутра, шкіри, якими покривають тіло), ОДЕ́ЖА, УБРА́ННЯ (ВБРА́ННЯ), УБИРА́ННЯ (ВБИРА́ННЯ), УБІ́Р (ВБІР), ТУАЛЕ́Т, СТРІЙ, ОДЕ́ЖИНА розм., О́ДІЖ розм., ОДЯГА́НКА розм., ВДЯГА́НКА (УДЯГА́НКА) розм., ОДЯГА́ЛО розм. Словник синонімів української мови
  7. убрання — Убра́ння́, -ння́, -нню́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. убрання — УБРА́ННЯ́ (ВБРА́ННЯ́ ), а́ння́, с. 1. Сукупність предметів, виробів із тканини, хутра, шкіри та ін., якими одягають, закривають тіло; одяг. У скрині були плахти, намітки, очіпки — усе жіноче вбрання (Вовчок, І, 1955. 164); Вулиця була повна народу. Словник української мови в 11 томах