увижатися
УВИЖА́ТИСЯ (ВВИЖА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок.
1. Поставати в уяві, уявлятися.
Де б він не був, що б не робив — усе йому ввижалися палкі, чорні, з синьою поволокою очі дівчинині, її рівні брови, пишний стан (Коцюб., І, 1955, 235);
Сяду за діло — нічого не робиться, Стану гадати — чомусь не гадається, Все щось безрадісно, все щось хоробиться, Все мені образ твій любий ввижається (Граб., І, 1959, 379);
Василькові довго ще ввижались картини весняного дня, переповненого птахами, ввижались чудні сяйливі оті ластівки, що мають прилетіти сюди, мов із казки (Гончар, II, 1959, 162);
// безос.
Мені ввижається, як в тихім, ріднім колі Старий дідусь навча своїх онуків, Про давнину справдешні байки править, Про те, що діялось на нашім світі (Л. Укр., І, 1951, 52);
// Бачитися, верзтися, маритися (у снах, галюцинаціях).
Дрімає [Богуш], і ввижається йому десь у лісі горілий пень, а коло його в’ється золотий метелик (Вас., II, 1959, 116);
Йому навіть уві сні ввижалися оці горна, парові молоти, обжимні преси (Сенч., Опов., 1959, 6);
Вона так ослабла, що мішала сон із дійсністю. Ввесь час їй ввижалися дракони, що лазять по стінах (Тют., Вир, 1964, 451);
// безос. Привиджуватися.
Що не день, то гірше ставало Катрі.. Але ще гірш бувало ночами. Увижатися стало (Головко, II, 1957, 362).
2. Сприйматися ким-небудь так чи інакше, мати в чиємусь сприйнятті той чи інший вигляд; бути в чиїйсь уяві схожим на кого-, що-небудь, якого-небудь; здаватися ( див. здава́тися² 1).
Зморишся весь, аж повіки злипаються, Трохи не падаєш з ніг; Білими рожі червоні ввижаються, Білими, наче той сніг (Граб., І, 1959, 491);
Пропущені крізь гаряче горно юнацької фантазії, вони [факти з історії революційної боротьби] тепер ввижалися йому ще більше опуклими та наснаженими пристрастю, якими, можливо, й були в житті (Вільде, Сестри.., 1958, 231);
Грому і блискавки він боїться, а веселку любить, вона йому ввижається дівчиною, яка вбрала свій вінок, як молода, різнобарвними стрічками (Стельмах, II, 1962, 125);
// безос.
Йому ввижалося, що всі стежили за кожним його рухом, ловили найменший його подих (Епік, Тв., 1958, 186);
Тимко лежав, заклавши руки за голову, дивився на сине громаддя хмар суворим ханським поглядом, і ввижалося йому, що то вже не хмари, а сині темні гори, і там, за горами, Крим (Тют., Вир, 1964, 472).
Значення в інших словниках
- увижатися — (поставати перед очима а. в уяві) привиджуватися, ввижатися, маячіти, маячити, (в планах) уявлятися, бачитися, (як вияв мрій) маритися, мріятися, привиджуватися. Словник синонімів Полюги
- увижатися — увижа́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- увижатися — Привиджуватися, поставати в уяві, уявлятися, мрітися, убачатися; (у сні) верзтися, бачитися, снитися, маритися; (перед очима) снувати, лізти в очі; (ким) ЗДАВАТИСЯ; увиджуватися. Словник синонімів Караванського
- увижатися — [ўвиежатиес'а] = ввижатися -айус'а, -айеіс':а, -айеіц':а, -айуц':а Орфоепічний словник української мови
- увижатися — УВИЖА́ТИСЯ (ВВИЖА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок. 1. Поставати в уяві, уявлятися. Де б він не був, що б не робив – усе йому ввижалися палкі, чорні, з синьою поволокою очі дівчини, її рівні брови, пишний стан (М. Словник української мови у 20 томах
- увижатися — (ввижатися), -аюся, -аєшся, недок. 1》 Поставати в уяві, уявлятися. || безос. || Бачитися, верзтися, маритися (у снах, галюцинаціях). || безос. Привиджуватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- увижатися — ВВИЖА́ТИСЯ (УВИЖА́ТИСЯ) кому (поставати перед очима ніби наяву), БА́ЧИТИСЯ, МАЯ́ЧИ́ТИ, МАЯЧІ́ТИ, МА́РИТИСЯ, ПРИВИ́ДЖУВАТИСЯ, ПРИВИДЖА́ТИСЯ, ЗДАВА́ТИСЯ рідше, ПРИВИЖА́ТИСЯ рідко, УЗДРІВА́ТИСЯ (ВЗДРІВА́ТИСЯ) рідко, ВИ́ДІТИСЯ розм., МРІ́ТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
- увижатися — Увижатися, -жаюся, -єшся гл. Мерещиться, представляться, казаться. Уночі мені таке страшне ввижається. Словник української мови Грінченка