1. Словник української мови в 11 томах

увіковічений

УВІКОВІ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до увікові́чити.

Скільки у моїй Вітчизні є Місць, людською славою відмічених, Вдячними нащадками увіковічених. (Дор., Серед степу.., 1952, 24).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. увіковічений — увікові́чений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. увіковічений — [ув'ікоув’ічеинией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  3. увіковічений — УВІКОВІ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до увікові́чити. Скільки у моїй Вітчизні є Місць, людською славою відмічених, Вдячними нащадками увіковічених (П. Дорошко). Словник української мови у 20 томах
  4. увіковічений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до увіковічити. || увіковічено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови