1. Словник української мови в 11 томах

угадько

УГА́ДЬКО (ВГА́ДЬКО), а, ч., розм. Те саме, що уга́дник або уга́дниця.

— Ти б краще спиталася, чого це Демид приїхав. — Авжеж чого: мабуть, попрощаться.. — От же й не вгадала, стара! Поганий ти угадько… (Гр., II, 1963, 57);

[Конон:]. Не те ти, Юрку, кажеш, не те у тебе на думці! [Юрко:] Невже? Який ти угадько! (Кроп., III, 1959, 263);

— Батько ж твій, хлопче, мабуть, козацького роду? — Не інакше, — Колосовський важко спромігся на слово. — От бач, який я вгадько… (Гончар, Циклон, 1970, 44).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. угадько — уга́дько іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. угадько — Відгадько, кн. угадник, вгадник, відгадник, розгадник. Словник синонімів Караванського
  3. угадько — УГА́ДЬКО (ВГА́ДЬКО), а, ч., розм. Те саме, що уга́дник або уга́дниця. – Ти б краще спиталася, чого це Демид приїхав. – Авжеж чого: мабуть, попрощаться .. – От же й не вгадала, стара! Поганий ти угадько... (Б. Грінченко); [Конон:]. Словник української мови у 20 томах
  4. угадько — (вгадько), -а, ч., розм. Те саме, що угадник або угадниця. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. угадько — ВІДГА́ДУВАЧ (той, хто вміє відгадувати сни, думки тощо), ВІДГА́ДНИК, УГА́ДНИК (ВГА́ДНИК), РОЗГА́ДНИК, ВІДГА́ДЬКО розм., УГА́ДЬКО (ВГА́ДЬКО) розм. Відгадувач думок; Відгадник таємниць. — От же й не вгадала, стара! Поганий ти угадько!.. (Б. Грінченко). Словник синонімів української мови
  6. угадько — Уга́дько, -ка, -кові; -дьки, -дьків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. угадько — Угадько, -ка м. Отгадчикъ, угадывающій будущее. У мене два сини та обидва вгадьки: один ка', що дощ буде, а другий ка' — ба, не буде; хоч той, хоч другий вгадає, а все ж таки сини правду кажуть. Канев. у. Ном. № 5734, 6515. Словник української мови Грінченка