1. Словник української мови в 11 томах

угамований

УГАМО́ВАНИЙ (ВГАМО́ВАНИЙ), а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до угамува́ти.

2. у знач. прикм. Який угамувався.

Гнат виявив перед Настею все, що так довго гнітило його серце, труїло його життя, і йому наче легше стало на серці. Але та стріча розбуркала в йому спомини давнього щастя, розжеврила вгамоване кохання (Коцюб., І, 1955, 26);

Про його [Гната Гордєєва] гульню в місті виникали легенди, його суворо осуджували, але ніхто ніколи не відмовлявся від його запрошення на оргії. Так він жив цілі тижні. І несподівано з’являвся додому ще весь пропахлий запахом шинків, але вже вгамований і тихий (Горький, II, перекл. Ковганюка, 1952, 301).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. угамований — угамо́ваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. угамований — УГАМО́ВАНИЙ (ВГАМО́ВАНИЙ), а, е. 1. Дієпр. пас. до угамува́ти. 2. у знач. прикм. Який угамувався. Але та стріча розбуркала в йому [Гнатові] спомини давнього щастя, розжеврила вгамоване кохання (М. Коцюбинський). Словник української мови у 20 томах
  3. угамований — (вгамований), -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до угамувати. 2》 у знач. прикм. Який угамувався. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. угамований — Угамо́ваний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)