угамовуватися

УГАМО́ВУВАТИСЯ (ВГАМО́ВУВАТИСЯ), уюся, уєшся, недок., УГАМУВА́ТИСЯ (ВГАМУВА́ТИСЯ), у́юся, у́єшся, док.

1. Заспокоюватися, переставати тривожитися, хвилюватися і т. ін.

Чим ближче підходили прапороносці, тим помітніше вгамовувався командир полку (Гончар, І, 1954, 337);

Підняли голос і обидва [Кирило та Іван] кричали.. Розбіглись сердиті, обидва схвильовані. Кирило довго блукав, поки вгамувавсь трохи (Коцюб., II, 1955, 221);

Хлопець довго потім не міг угамуватись, пригадуючи все, що бачив у храмі мистецтв (Ільч., Серце жде, 1939, 208);

Від дотику руки коханого Докія вгамувалася (Чорн., Визвол. земля, 1959, 225);

— Гетьте, бридкі думки; угамуйся, серденько!.. — розважа сама себе Оксана… (Л. Янов., І, 1959, 33);

// Замовкати, починати поводитися, триматися тихо, спокійно.

— Не змагайтеся!.. Я зараз доведу вам! Я зараз покажу! — покрив ізнову ввесь галас дзвінкий голос, і на ганку миттю вгамувалося, стихло, наче тієї суперечки й не було (Л. Янов., І, 1959, 360);

Оратор, втягши голову в плечі, спідлоба поглядав у вируючий зал, терпляче перечікував, доки вгамуються (Гончар, II, 1959, 189);

Соломка підходить до колиски, агукає, усміхається, наставляє ріжками пальці, потім поправляє постіль. Дитина вгамувалася (Гуц., З горіха.., 1967, 77);

// Ставати тихим, спокійним, без галасу, метушні і т. ін.

Не спалося Гайдимові. Довго ходив він по селу. Бачив, як поволі вгамовувалося воно, вкладалося на сон (Цюпа, Грози.., 1961, 10);

Настав вечір, і п’яні рибалки ще довго танцювали, співали та пили.. Опівночі все затихло і вгамувалось (Н.-Лев., II, 1956, 232);

Микола закинув через плече свою торбинку з хлібом, глянув на землекопський табір, що вже вгамувався (Кучер, Чорноморці, 1956, 113).

2. Ставати слабшим за силою вияву, дією; припинятися, стихати, зникати.

Ти покажеш в даль рукою, де, неначе буревій, за широкою рікою угамовується бій (Гонч., Вибр., 1959, 139);

Високе небо незнайомого півдня, терпкий аромат близького поля діють на бійців, мов якийсь чарівний трунок: зникають денні сварки, вгамовуються пристрасті, всі стають ближчі між собою, одвертіші, мирніші, тихіші (Гончар, III, 1959, 31);

Її тривожність одразу вгамувалась (Н.-Лев., VII, 1966, 119);

Сиволап дивувався сам собі: чомусь він не відчував зараз до Лобанова такої неприязні, як досі, і злість та заздрість ніби вляглися, вгамувалися в його серці (Ткач, Плем’я.., 1961, 60);

Вранці Гарасим знайшов на городі бараболю, наскріб залізякою і приклав до обпеченого. Біль вгамувався, і Гарасим повеселішав (Кочура, Зол. грамота, 1960, 315);

Трохи вгамувався вітер, по небу низько сунули хмари, але дощ вже не йшов (Збан., Між.. людьми, 1955, 174);

// Переставати звучати, чутися.

Одарка сама не менше зраділа: раз — що угамувався дитячий крик та докучливе допитування про батька, а друге — є з ким і самій словом перекинутись, погомоніти (Мирний, III, 1954, 35);

Вулицею вздовж села пройшла череда худоби.. Вгамувалися вигуки пастухів (Чорн., Визвол. земля, 1959, 152);

Вулиця вже притихла. Не лускались міни, не вибухали снаряди. Тільки де-не-де попереду і позаду зрідка зривалися короткі автоматні черги. Поволі й вони вгамувались (Баш, На.. дорозі, 1967, 26);

Надвечір угамувалася стрілянина за селом (Ле, Ю. Кудря, 1956, 8);

// у сполуч. із сл. кров, сльози. Переставати текти.

Не менш раділа й Пріська, сидячи сама собі в хаті… З серця неначе хто камінь зняв, сльози вгамувалися… (Мирний, III, 1954, 31);

// Слабшати, стихати (про біль або інші хворобливі явища).

Біль у голові почав угамовуватися (Шовк., Інженери, 1956, 340);

Кашель угамувався, хоч у грудях все-таки сопло, хрипіло, огненний пал трохи пройшов (Мирний, І, 1954, 305).

3. Зменшуватися, задовольнятися (про голод, спрагу і т. ін.).

Спогади в передачний день, коли трохи вгамовувався вічний голод, починалися завжди з того, що хтось із аматорів попоїсти розповідав, які страви йому були свого часу найбільш до вподоби (Збан., Єдина, 1959, 159).

4. Переставати бушувати, робитися спокійнішим, тихим (про море, річку і т. ін.).

Угамувалося море. Владика глибин і безодень Осторонь гострий тризубець поклав (Зеров, Вибр., 1966, 309);

В долині за кілька сонячних днів відшумів і вгамувався Стрий (Чорн., Визвол. земля, 1959, 10);

*Образно. Його вдача, як велика річка після весни, почала входить в свої береги; але часом вряди-годи знов несподівано виходила з берегів і розливалась бурлацтвом, доки зовсім вгамувалась на старість (Н.-Лев., II, 1956, 258);

// Припинятися, ущухати (про явища природи).

Дощ вгамувався десь за північ (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 206);

На ранок вітер утих, угамувалася хуртовина, тільки на гребенях кучугур усе ще курився легенький пилок (Кочура, Зол. грамота, 1960, 394).

5. Припиняти щось робити, переривати якусь дію.

Прощупавши подвір’я і нічого не знайшовши, він, нарешті, вгамовується (Гончар, III, 1959, 128);

[Xрапко:] Що ж вони вас шукали? [Печариця:] Погукали трохи та й угамувалися (Мирний, V, 1955, 162);

// Ставати урівноваженішим, спокійнішим у поведінці, заспокоюватися.

[Палажка:] А ти ще не вгамувалася?.. Не надолужило тобі отак по всіх усюдах тинятися? (Мирний, V, 1955, 209);

На той час уже й батько вгамувався, осів на одному місці (Кучер, Дорога.., 1958, 46);

Той самий він, чи вгамувався? Чи грає й досі дивака? (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 199).

6. тільки недок. Пас. до угамо́вувати.