угамовуватися
УГАМО́ВУВАТИСЯ (ВГАМО́ВУВАТИСЯ), уюся, уєшся, недок., УГАМУВА́ТИСЯ (ВГАМУВА́ТИСЯ), у́юся, у́єшся, док.
1. Заспокоюватися, переставати тривожитися, хвилюватися і т. ін.
Чим ближче підходили прапороносці, тим помітніше вгамовувався командир полку (Гончар, І, 1954, 337);
Підняли голос і обидва [Кирило та Іван] кричали.. Розбіглись сердиті, обидва схвильовані. Кирило довго блукав, поки вгамувавсь трохи (Коцюб., II, 1955, 221);
Хлопець довго потім не міг угамуватись, пригадуючи все, що бачив у храмі мистецтв (Ільч., Серце жде, 1939, 208);
Від дотику руки коханого Докія вгамувалася (Чорн., Визвол. земля, 1959, 225);
— Гетьте, бридкі думки; угамуйся, серденько!.. — розважа сама себе Оксана… (Л. Янов., І, 1959, 33);
// Замовкати, починати поводитися, триматися тихо, спокійно.
— Не змагайтеся!.. Я зараз доведу вам! Я зараз покажу! — покрив ізнову ввесь галас дзвінкий голос, і на ганку миттю вгамувалося, стихло, наче тієї суперечки й не було (Л. Янов., І, 1959, 360);
Оратор, втягши голову в плечі, спідлоба поглядав у вируючий зал, терпляче перечікував, доки вгамуються (Гончар, II, 1959, 189);
Соломка підходить до колиски, агукає, усміхається, наставляє ріжками пальці, потім поправляє постіль. Дитина вгамувалася (Гуц., З горіха.., 1967, 77);
// Ставати тихим, спокійним, без галасу, метушні і т. ін.
Не спалося Гайдимові. Довго ходив він по селу. Бачив, як поволі вгамовувалося воно, вкладалося на сон (Цюпа, Грози.., 1961, 10);
Настав вечір, і п’яні рибалки ще довго танцювали, співали та пили.. Опівночі все затихло і вгамувалось (Н.-Лев., II, 1956, 232);
Микола закинув через плече свою торбинку з хлібом, глянув на землекопський табір, що вже вгамувався (Кучер, Чорноморці, 1956, 113).
2. Ставати слабшим за силою вияву, дією; припинятися, стихати, зникати.
Ти покажеш в даль рукою, де, неначе буревій, за широкою рікою угамовується бій (Гонч., Вибр., 1959, 139);
Високе небо незнайомого півдня, терпкий аромат близького поля діють на бійців, мов якийсь чарівний трунок: зникають денні сварки, вгамовуються пристрасті, всі стають ближчі між собою, одвертіші, мирніші, тихіші (Гончар, III, 1959, 31);
Її тривожність одразу вгамувалась (Н.-Лев., VII, 1966, 119);
Сиволап дивувався сам собі: чомусь він не відчував зараз до Лобанова такої неприязні, як досі, і злість та заздрість ніби вляглися, вгамувалися в його серці (Ткач, Плем’я.., 1961, 60);
Вранці Гарасим знайшов на городі бараболю, наскріб залізякою і приклав до обпеченого. Біль вгамувався, і Гарасим повеселішав (Кочура, Зол. грамота, 1960, 315);
Трохи вгамувався вітер, по небу низько сунули хмари, але дощ вже не йшов (Збан., Між.. людьми, 1955, 174);
// Переставати звучати, чутися.
Одарка сама не менше зраділа: раз — що угамувався дитячий крик та докучливе допитування про батька, а друге — є з ким і самій словом перекинутись, погомоніти (Мирний, III, 1954, 35);
Вулицею вздовж села пройшла череда худоби.. Вгамувалися вигуки пастухів (Чорн., Визвол. земля, 1959, 152);
Вулиця вже притихла. Не лускались міни, не вибухали снаряди. Тільки де-не-де попереду і позаду зрідка зривалися короткі автоматні черги. Поволі й вони вгамувались (Баш, На.. дорозі, 1967, 26);
Надвечір угамувалася стрілянина за селом (Ле, Ю. Кудря, 1956, 8);
// у сполуч. із сл. кров, сльози. Переставати текти.
Не менш раділа й Пріська, сидячи сама собі в хаті… З серця неначе хто камінь зняв, сльози вгамувалися… (Мирний, III, 1954, 31);
// Слабшати, стихати (про біль або інші хворобливі явища).
Біль у голові почав угамовуватися (Шовк., Інженери, 1956, 340);
Кашель угамувався, хоч у грудях все-таки сопло, хрипіло, огненний пал трохи пройшов (Мирний, І, 1954, 305).
3. Зменшуватися, задовольнятися (про голод, спрагу і т. ін.).
Спогади в передачний день, коли трохи вгамовувався вічний голод, починалися завжди з того, що хтось із аматорів попоїсти розповідав, які страви йому були свого часу найбільш до вподоби (Збан., Єдина, 1959, 159).
4. Переставати бушувати, робитися спокійнішим, тихим (про море, річку і т. ін.).
Угамувалося море. Владика глибин і безодень Осторонь гострий тризубець поклав (Зеров, Вибр., 1966, 309);
В долині за кілька сонячних днів відшумів і вгамувався Стрий (Чорн., Визвол. земля, 1959, 10);
*Образно. Його вдача, як велика річка після весни, почала входить в свої береги; але часом вряди-годи знов несподівано виходила з берегів і розливалась бурлацтвом, доки зовсім вгамувалась на старість (Н.-Лев., II, 1956, 258);
// Припинятися, ущухати (про явища природи).
Дощ вгамувався десь за північ (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 206);
На ранок вітер утих, угамувалася хуртовина, тільки на гребенях кучугур усе ще курився легенький пилок (Кочура, Зол. грамота, 1960, 394).
5. Припиняти щось робити, переривати якусь дію.
Прощупавши подвір’я і нічого не знайшовши, він, нарешті, вгамовується (Гончар, III, 1959, 128);
[Xрапко:] Що ж вони вас шукали? [Печариця:] Погукали трохи та й угамувалися (Мирний, V, 1955, 162);
// Ставати урівноваженішим, спокійнішим у поведінці, заспокоюватися.
[Палажка:] А ти ще не вгамувалася?.. Не надолужило тобі отак по всіх усюдах тинятися? (Мирний, V, 1955, 209);
На той час уже й батько вгамувався, осів на одному місці (Кучер, Дорога.., 1958, 46);
Той самий він, чи вгамувався? Чи грає й досі дивака? (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 199).
6. тільки недок. Пас. до угамо́вувати.
Значення в інших словниках
- угамовуватися — угамо́вуватися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- угамовуватися — УГАМО́ВУВАТИСЯ (ВГАМО́ВУВАТИСЯ), уюся, уєшся, недок., УГАМУВА́ТИСЯ (ВГАМУВА́ТИСЯ), у́юся, у́єшся, док. 1. Заспокоюватися, переставати тривожитися, хвилюватися і т. ін. Підняли голос і обидва [Кирило та Іван] кричали .. Словник української мови у 20 томах
- угамовуватися — (вгамовуватися), -уюся, -уєшся, недок., угамуватися (вгамуватися), -уюся, -уєшся, док. 1》 Заспокоюватися, переставати тривожитися, хвилюватися і т. ін. || Замовкати, починати поводитися, триматися тихо, спокійно. Великий тлумачний словник сучасної мови
- угамовуватися — ПЕРЕСТА́ТИ (про дощ, сніг, вітер і т. ін.), ПРИПИНИ́ТИСЯ, ЗАКІ́НЧИ́ТИСЯ, СКІНЧИ́ТИСЯ, КІНЧИ́ТИСЯ, ПРОЙТИ́, СТА́ТИ діал.; ПЕРЕДОЩИ́ТИ розм., ПЕРЕДОЩИ́ТИСЯ розм. (про дощ); ЗІЙТИ́, ПЕРЕЙТИ́ розм. Словник синонімів української мови