1. Словник української мови в 11 томах

уговкувати

УГО́ВКУВАТИ (ВГО́ВКУВАТИ), ую, уєш, недок., УГО́ВКАТИ (ВГО́ВКАТИ), аю, аєш, док., перех., розм.

1. Умовляти, переконуючи в чомусь, схиляючи до чогось.

— Але стій, хлопче, стій, не радуйся передчасно! — уговкував його Борис (Фр., III, 1950, 425);

Шаланда товариша Данила, залишивши марні спроби уговкати ескадру, пішла напролом на берег, стріляючи з усіх гвинтівок (Ю. Янов., І, 1954, 275);

— Перестань уже, Микольцю, бо мене вуха болять! — уговкувала його Галя (Март., Тв., 1954, 453).

2. Те саме, що угамо́вувати 1.

— Ти маєш бути весела, то й полегшення матимеш. — Не вговкуй мене, Андрійку, най викажу (Март., Тв., 1954, 153);

— Це вам так не минеться, — побілів Бережан. — Не таких уговкали… (Мур., Бук. повість, 1959, 247).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. уговкувати — Уго́вкувати: — втихомирювати, заспокоювати [51] Словник з творів Івана Франка
  2. уговкувати — уго́вкувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. уговкувати — УГО́ВКУВАТИ (ВГО́ВКУВАТИ), ую, уєш, недок., УГО́ВКАТИ (ВГО́ВКАТИ), аю, аєш, док., кого, розм. 1. Умовляти, переконуючи в чомусь, схиляючи до чогось. – Але стій, хлопче, стій, не радуйся передчасно! – уговкував його Борис (І. Словник української мови у 20 томах
  4. уговкувати — (вговкувати), -ую, -уєш, недок., уговкати (вговкати), -аю, -аєш, док., перех., розм. 1》 Умовляти, переконуючи в чомусь, схиляючи до чогось. 2》 Те саме, що угамовувати 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. уговкувати — СТРИ́МУВАТИ (не радити, не дозволяти робити, здійснювати щось, відмовляти від якогось вчинку, дій і т. ін.), СПИНЯ́ТИ, УТРИ́МУВАТИ (ВТРИ́МУВАТИ), ПРИДЕ́РЖУВАТИ, УДЕ́РЖУВАТИ (ВДЕ́РЖУВАТИ), ЗДЕ́РЖУВАТИ розм., УПИНЯ́ТИ (ВПИНЯ́ТИ) розм. Словник синонімів української мови