уговтувати
УГО́ВТУВАТИ (ВГО́ВТУВАТИ), ую, уєш, недок., УГО́ВТАТИ (ВГО́ВТАТИ), аю, аєш, док., розм.
1. Умовляти, переконуючи, схиляючи до чогось.
— То така. Вона кого хочеш уговтає, — засміялася Христя (Кучер, Трудна любов, 1960, 54).
2. Те саме, що угамо́вувати 1.
— Ніяк не вговтаю татуся. Лементує, приндиться, а спитати б чого? Бач, спалила його старий костюм (Логв., Давні рани, 1961, 154);
Насилу мати вгамувала, вговтала синка, вклала в постіль, приспала (Вирган, В розп. літа, 1959, 282);
— Атож! Вони в мене слухняні, — гордо промовила Докія. — Та й на очах у свекрухи. Коли що, то Чумачиха їх швидко вговтає… (Кучер, Трудна любов, 1960, 53).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- уговтувати — уго́втувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- уговтувати — УГО́ВТУВАТИ (ВГО́ВТУВАТИ), ую, уєш, недок., УГО́ВТАТИ (ВГО́ВТАТИ), аю, аєш, док., кого, розм. 1. Умовляти, переконуючи, схиляючи до чогось. – То така. Вона кого хочеш уговтає, – засміялася Христя (В. Кучер). 2. Те саме, що угамо́вувати... Словник української мови у 20 томах
- уговтувати — (вговтувати), -ую, -уєш, недок., уговтати (вговтати), -аю, -аєш, док., розм. 1》 Умовляти, переконуючи, схиляючи до чогось. 2》 Те саме, що угамовувати 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- уговтувати — ЗАСПОКО́ЇТИ (заглушити, розвіяти чий-небудь неспокій, тривогу, хвилювання і т. ін.), УТІ́ШИТИ (ВТІ́ШИТИ), УТИХОМИ́РИТИ (ВТИХОМИ́РИТИ) рідше, ПОТІ́ШИТИ рідше, УГАМУВА́ТИ (ВГАМУВА́ТИ), СТІ́ШИТИ розм., УГО́ВТАТИ (ВГО́ВТАТИ) розм. Словник синонімів української мови
- уговтувати — Уговтувати, -тую, -єш сов. в. уго́втати, -таю, -єш, гл. Уговаривать, уговорить. Уговтає так дівчину, що й принесе вона льоду. О. 1862. І. 74. Словник української мови Грінченка