угода
УГО́ДА (ВГО́ДА), и, ж.
1. Взаємна домовленість про що-небудь.
— Годі співати, співак. — А от не покину, — розсердився Терентій. — Що за кара господня. Не ходи, не грюкай, не дихай, не співай, не випивай! Не було такої угоди (Довж., І, 1958, 413);
Марії він ні в чому не перечив, по добрій вгоді вони розділилися господарством (Чорн., Пісні.., 1958, 35).
Пристава́ти на уго́ду див. пристава́ти.
2. Договір, за яким встановлюються взаємні зобов’язання щодо чого-небудь.
[Хмельницький:] Хан і мурзи гомоніли довго. І змушені були скласти угоду з нами (Корн., І, 1955, 228);
Радянська Україна на виконання економічних угод між Радянським Союзом і зарубіжними країнами поставляє велику кількість і різноманітну номенклатуру виробів на експорт (Ком. Укр., 9, 1967, 18);
// Згода між ким-небудь на основі якоїсь вигоди.
Марксист, який.. забуває свої обов’язки тепер, коли селянство іде на угоду з буржуазією, перетворився б у дрібного буржуа (Ленін, 31, 1973, 132);
Петрушевичу легше було приймати з рук Денікіна галицьке губернаторство у складі «єдиної, неділимої», ніж пристати на угоду з Пілсудським (Стельмах, II, 1962, 48).
∆ Джентльме́нська уго́да див. джентльме́нський.
◊ Уго́да з со́вістю — вчинок, який суперечить власним переконанням.
— Ех, тату, тату, — з жалем зітхнув Олексій, — вчините погане, а я повинен йти на угоду з совістю (Логв., Літа.., 1960, 26).
3. заст. Згода.
Пильно батько їй у вічі поглянув. — А що се хвалиш, — змовив, — неначе б зятя? — Як воля божа та твоя вгода, мій голубе! — одкаже йому тихо [мати] (Вовчок, І, 1955, 201);
// Догода.
— Говори! Хіба я тобі віри пійму, що ти з своєї охоти усе на вгоду їй робиш? (Вовчок, І, 1955, 187);
Зять мусив змовчувать: робив усяку угоду Джері, бо він був у приймах і постерігав, що Джеря п’є з горя (Н.-Лев., II, 1956, 258).
Значення в інших словниках
- угода — уго́да іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- угода — Домовлення, домовленість, умова, пакт, трактат, договір, (тимчасова) модус вівенді; (з Ватиканом) конкордат; (з працедавцем) контракт; (ґешефт) торг, діло, операція, інтерес, шахер-махер. Словник синонімів Караванського
- угода — I акт, вимовки (умовна плата за наречену, данина її сім'ї), декларація, договір і договір, домова, домовини (обрядовий договір батьків перед весіллям дітей), домовленість, домовлянка, заручини, заява, змова, змовини, конвенція, контракт, концесія... Словник синонімів Вусика
- угода — УГО́ДА (ВГО́ДА), и, ж. 1. Взаємна домовленість про що-небудь. – Годі співати, співак. – А от не покину, – розсердився Терентій. – Що за кара господня. Не ходи, не грюкай, не дихай, не співай, не випивай! Не було такої угоди (О. Словник української мови у 20 томах
- угода — (англ. аgreement) дія, спрямована на встановлення, зміну або припинення правових відносин юридичних чи фізичних осіб, зокрема, з господарських питань. Економічний словник
- угода — (вгода), -и, ж. 1》 Взаємна домовленість про що-небудь. 2》 Договір, за яким встановлюються взаємні зобов'язання щодо чого-небудь. || Згода між ким-небудь на основі якоїсь вигоди. Великий тлумачний словник сучасної мови
- угода — ДО́ГОВІ́Р (взаємне зобов'язання, письмове або усне, про права та обов'язки між певними сторонами), УГО́ДА, УКЛА́Д заст., РЯД заст.; КОНТРА́КТ (письмовий); ПАКТ, ТРАКТА́Т заст. Словник синонімів української мови
- угода — Уго́да, -ди; уго́ди, уго́д Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- угода — рос. соглашение правовий акт, що є підставою для виникнення або припинення правовідносин. Залежно від кількості осіб, суб'єктів угоди — вони можуть бути одно-, дво- або багатосторонніми. Найпоширенішими є двосторонні... Eкономічна енциклопедія
- угода — Уго́да, -ди ж. 1) Соглашеніе. 2) Угода; угожденіе. на вго́ду. Въ угоду. Придивлялась, наче б то зроду того не бачила — йому на вгоду. МВ. 11 26. Словник української мови Грінченка