1. Словник української мови в 11 томах

удосконалювання

УДОСКОНА́ЛЮВАННЯ (ВДОСКОНА́ЛЮВАННЯ), я, с. Дія за знач. удоскона́лювати і удоскона́люватися.

Москвичі передають українцям свій досвід організації та удосконалювання виробництва (Тич., III, 1957, 296);

Формування і вдосконалювання психіки відбувається на основі розвитку кори великих півкуль і за безпосередньою їх участю (Шк. гігієна, 1954, 50).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. удосконалювання — удоскона́лювання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. удосконалювання — УДОСКОНА́ЛЮВАННЯ (ВДОСКОНА́ЛЮВАННЯ), я, с. Дія за знач. удоскона́лювати і удоскона́люватися. Формування і вдосконалювання психіки відбувається на основі розвитку кори великих півкуль і за безпосередньою їх участю (з навч. літ.). Словник української мови у 20 томах
  3. удосконалювання — (вдосконалювання), -я, с. Дія за знач. удосконалювати і удосконалюватися. Великий тлумачний словник сучасної мови