1. Словник української мови в 11 томах

уживання

УЖИВА́ННЯ (ВЖИВА́ННЯ), я, с. Дія за знач. ужива́ти і ужива́тися.

Менделя за недогляд і уживання перержавілої линви покарано (Фр., І, 1955, 111);

Брудні, замусолені карти розпухли від довгого вживання (Тулуб, Людолови, І, 1957, 463);

Царизм проводив жорстоку політику національно-колоніального гноблення.. Було заборонено вживання української мови в літературі, школі, театрі (Укр. літ., 9, 1957, 6);

Інші виносять Це-рерине зерно, водою попсуте.., і, що надається До уживання, сушать в огні, і мелють на жорнах (Зеров, Вибр., 1966, 226);

Увійшов молодий панок.. з непевною і передчасно постарілою фізіономією, що носила виразні сліди.. надмірного вживання гострих напитків [напоїв] (Фр., VI, 1951, 260).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. уживання — ужива́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. уживання — [ўжиеван':а] = вживання -н':а Орфоепічний словник української мови
  3. уживання — УЖИВА́ННЯ (ВЖИВА́ННЯ), я, с. Дія за знач. ужива́ти і ужива́тися¹. Менделя за недогляд і уживання перержавілої линви покарано (І. Франко); Брудні, замусолені карти розпухли від довгого вживання (З. Словник української мови у 20 томах
  4. уживання — ужи́вання вжиток (ст): Він нам пояснив, що наша участь в “параді” мала обмежитися тільки до того, що коли буде переходити Рудольф, маємо усі як є голосно кричати “Слава!”. Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. уживання — (вживання), -я, с. Дія за знач. уживати і уживатися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. уживання — Ужива́ння, -ння, -нню Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. уживання — Ужива́ння, -ня с. Употребленіе, потребленіе. Словник української мови Грінченка